Дата публікації:
10 травня 2022
Кількість переглядів:
351
Поділитися:

У ці тяжкі для України часи студенти-волонтери Сумського державного університету знайшли у собі сили не лише подбати про власну родину, але й допомагати іншим. Як саме – розкажемо у добірці розповідей...

...До 24 лютого Аня мала яскраве студентське життя, готувалася вперше виступити з танцювальним колективом СумДУ… Напередодні дівчина відчувала приємну тривогу, однак наступного ранку прокинулася зовсім не від цього. «Ніби щось само відкрило мої очі. Я ввімкнула телефон».

Повідомлення «Ви також чули вибухи?», «Почалося» неабияк налякали дівчину... За кілька годин тато забрав її додому – до Охтирки. (Пізніше це місто назвуть «героєм»): «Потім мою маму запросили допомагати на кухні і, звичайно, я не могла не піти з нею. Потрібно було відволікатися та дуже хотілося допомагати хоча б якось. Із того моменту ми з мамою, а згодом і татом, кожного дня ходили готувати їжу для військових».

Початок березня став тяжким випробуванням… не лише для сім'ї Ані, а й для всіх жителів Охтирки. Російські окупанти скинули на місто заборонену вакуумну бомбу. Також розбомбили ТЕЦ, містяни потерпали від холоду. Дівчина згадує, як 8 березня вони виїжджали в Полтавську область. Однак вже за місяць знову повернулися назад: «Ми з мамою почали боротися на освітньому фронті (вона викладає, я навчаюсь). Зараз, як і до війни, ми годуємо дворових котів, які значно схудли за цей час. У вільний від навчання час я виконую завдання в інформаційному полі, поширюючи правду про війну серед російського населення за допомогою Телеграм-боту».

Для студентки Анастасії події 24 лютого здалися невдалим жартом. Вона до останнього вірила, що це лише тимчасові провокації з боку росії, тому без зайвих думок продовжувала писати свою наукову роботу.  Коли після пошкодження сорокової підстанції у більшості містян зникли світло, вода, зв’язок, перед дівчиною постало питання: «Що робити далі?». «Було зрозуміло тільки те, що не можна сидіти склавши руки. Разом із родиною та друзями ходили самотужки волонтерити, зокрема, збирали пакети гуманітарної допомоги для жителів Тростянця», - говорить студентка.

Займатися волонтерством дівчина почала ще за рік до війни. Тоді їй найбільше подобалося прибирати вулиці від сміття та відвідувати вихованців Будинку дитини разом із волонтерами СумДУ. Сьогодні вподобання зовсім інші: «Необхідно було організовувати й волонтерську діяльність серед студентів. Так ми почали активно волонтерити у Першому гуманітарному штабі, а також допомагати нашому Сумському товариству захисту тварин».

24 лютого Олександра мала йти на пари, однак обставини змусили її їхати до рідного Чернігова: «Ми взяли тривожну валізку, яку я зібрала ще за місяць до початку війни, вмістилися вп’ятьох зі знайомими у невеличку машину і вирушили в дорогу».

Попереду шлях у 5-ть із половиною годин, позаду – Суми, де вже почалися бої: «Проїхавши Конотоп, ми вже чули активні вибухи».

Так розпочалися найжахливіші 9 днів у житті дівчини… «Чернігів обстрілювали постійно: як вдень, так і вночі. Ми спали двома родинами покотом на підлозі у підвалі. Іноді не було змоги вийти з укриття аби приготувати щось поїсти, бо повітряні тривоги не припинялися», - ділиться спогадами студентка.

Та навіть попри складні обставини вона знайшла час і сили для допомоги місцевій ТРО. Утім, залишатися в місті було дуже небезпечно, тож на свій розсуд Саша сіла за кермо машини і вивезла сім'ю на захід України. І вже там, у безпеці, продовжила волонтерити – збирати та передавати великі гуманітарні вантажі у міста, що постраждали внаслідок бойових дій. «Відправляли в основному те, що було в дефіциті: ліки, крупи, пастеризоване молоко, гігієнічні засоби, дитяче харчування, підгузки, сучасні турнікети для зупинки кровотечі, консерви. Знайшли навіть тонну дріжджів для однієї з громад, бо хліб вже не було з чого пекти. Відправили ми, напевно, десь до 10 бусів, фуру дріжджів і 2 купе потягом».

Уже за місяць в Олександри захист дипломної роботи, і вона до нього готова!...

Війна змусила подорослішати кожного. Ці кілька історій – про незламний дух нашого народу та неймовірну згуртованість!

Сумський державний університет,
вул. Римського-Корсакова,2,
м. Суми, Україна, 40007

Контакти для екстреного зв'язку
Інша контактна інформація
Доступ до публічної інформації

Сумський державний університет
вул. Римського-Корсакова, 2
Корпус Г, кімната 312
Тел. : +38 0542 687835
e-mail: [email protected]

Сумський державний університет
вул. Римського-Корсакова, 2
Корпус Ц, кімната 307
Тел.: +38 0542 687899
e-mail: [email protected]