укр 
eng 
Випускниця спеціальності «Маркетинг» 2011 року Інна Олійник після завершення навчання тривалий час працювала маркетологом, і дуже пишалася тим, що має роботу за фахом. На даний час працює менеджером по роботі з ключовими клієнтами (Key account manager) у IT-компанії «Nasc Technologies», веде проєкти по всьому світу, здебільшого – в Азії, і вважає, що саме навчання в СумДУ стало вирішальним фактором у її кар’єрі.
Цей рік для СумДУ ювілейний. Університет відзначає 75-річчя. Чому свого часу Ви вирішили обрати СумДУ та сферу маркетингу?
Якщо ви дійсно хочете досягти успіху, маєте розуміти, що кожна професія потребує постійного навчання. Маркетинг – доволі широка спеціальність, вона активно розвивається і навчає як аналітичним, так і комунікаційним здібностям – вчить спілкуватися, знаходити спільну мову з різними людьми. І хоч зараз я дещо змінила напрям діяльності, в своїй роботі активно використовую ключові навички, отримані під час навчання та роботи маркетологом.
Йти в маркетинг я вирішила, коли навчалася в одинадцятому класі. Мене надихнув перегляд фільму, в якому головний герой був маркетологом. Там було показане цікаве життя: івенти, конференції, гарний заробіток. До речі, дехто із моїх друзів досі впевнений, що маркетологи саме такі – відвідують вечірки та незрозуміло чим займаються, хоча це далеко не так. Батьки тоді також не розуміли, що це за спеціальність, а я не могла їм пояснити. Тим не менш, вони мене підтримали, я успішно склала іспити, і в 2006 році вступила до університету.
Чи не жалкували Ви потім про свій вибір?
Жодного разу не пожалкувала, що обрала цей шлях. Під час навчання мені дуже подобалось те, що всі викладачі мали практичний досвід. Навчання було дійсно цікавим, нам не давали теорію за методичками, а розповідали історії з власної практики.
Що згадується найперше при розмові про СумДУ?
Університет у мене асоціюється із сім’єю. Однокурсники – це люди, з якими ви проводите день, відпочиваєте ввечері, їздите на бази відпочинку влітку. З деким ми досі підтримуємо зв'язок – вже на першому курсі я знайшла своїх найкращих подруг.
Чи траплялися з Вами цікаві студентські історії?
Перше, що спадає на думку – історія, що трапилась зі мною на п’ятому курсі, коли я брала участь у Всеукраїнському конкурсі наукових робіт, у Донецьку. Другий етап передбачав публічний захист роботи, а я дуже боялася виступати на публіці з промовою. Причому, я займалася танцями та могла на сцені станцювати все, що завгодно, але коли треба було говорити, голос одразу тремтів і пропадав.
До Донецька ми їхали довго, із пересадкою в Харкові, і вранці потрапили на захід прямо з потяга, із валізами, коли конференція вже йшла. Нас попередили, що виступати будемо в алфавітному порядку, тож я передбачала, що до мене черга дійде десь після обіду. Ми заходимо – виступає дівчина, а наступною викликають мене. Це було настільки неочікувано, що я просто не встигла злякатись – виступила гарно та відповіла на всі запитання.
Моя робота була присвячена визначенню ефективності та класифікації промоакцій компанії. Зараз я розумію, що там не було чогось особливого, але на той момент це було цікаво. Я придумала простеньку формулу і використовувала її в роботі. Для дослідження я обрала компанію «Київстар», і надалі саме ця компанія часто фігурувала в моїх наукових роботах. Цікаво, що зараз я працюю в організації, яка розробляє програмне забезпечення для телекомпаній. І всі мої проєкти пов’язані з телекомунікаціями. Ось так вийшло, що мої студентські наукові напрацювання пройшли через роки з часу університету аж до сьогодні.
Чи важко було складати іспити і чи пригадаєте, який Вам дався найважче? Чи були у Вас власні секрети з підготовки до них?
Я не найкращий приклад старанного студента, бо більшість предметів я вивчала за кілька днів до іспитів. Але я дуже вдячна своїй групі за те, що загальний рівень знань та підготовки у нас був високий. Одногрупники мотивували мене навчатися. І зізнаюсь, що бажання вчитися у мене виникло саме в університеті, бо коли всі отримують гарні оцінки, ніхто не хоче пасти задніх. Найскладнішим предметом для мене була «Вища математика». З третього курсу почалися дисципліни за спеціальністю, найулюбленішою з яких були «Маркетингові комунікації».
Чи мали Ви свого фаворита серед викладачів, і до кого на пару Ви прийшли б навіть зараз?
Я маю гарні спогади про всіх педагогів. Найулюбленіший викладач – Божкова Вікторія Вікторівна, яка вже не працює в університеті. Вона була моїм науковим керівником, і саме вона стала для мене прикладом, ким я хочу бути в майбутньому. Вікторія Вікторівна до мене дуже гарно ставилася, бачила в мені потенціал і хотіла, щоб я пішла далі навчатися в аспірантуру. Саме вона мотивувала взяти участь в Всеукраїнському конкурсі наукових робіт. Тоді в мене не було впевненості, що комусь буде цікава моя робота, але вона сказала мені: «Ти зможеш. Ти – молодець, у тебе цікаві ідеї». І я їй повірила.
Чи було щось, чого Вам не вистачало під час навчання?
Викладачі багато чого розповідали нам зі свого практичного досвіду, але коли я пішла працювати маркетологом, зрозуміла, що теоретичне навчання все ж відрізняється від практики. Мені не вистачило навичок роботи з графічними редакторами, наприклад, фотошопом, розробки презентацій. Я ходила на окремі курси для кращого вивчення цих складових. Зараз дуже багато інформації, її потрібно вміти систематизувати, працювати з комп’ютером й даними – ось цього мені тоді також не вистачало.
Ще я вважаю, дуже важливо знати англійську, бо до того, як я пішла працювати, думала, що добре володію мовою, але цього виявилось замало. Думаю, протягом всього навчання треба вивчати іноземні мови. Коли ти можеш читати статті, дивитися фільми в оригіналі, подорожувати – ти розумієш, наскільки був обмежений в інформації без знань.
Було б круто створити практикум із типових помилок на співбесідах та навчити студентів говорити «ні». Коли в тебе немає досвіду, ти погоджуєшся на все, що пропонують, але це не завжди добре. Варто показувати, на що звертати увагу під час розмови з роботодавцем. Не тільки він обирає вас, але й ви обираєте місце, де працювати.
Як Ви проводили свій вільний час упродовж навчання в університеті?
На першому курсі я брала участь в конкурсі талантів «Золотий інтеграл», також ми часто відпочивали з одногрупниками, каталися на велосипедах та їздили на дачу влітку або на ковзанку взимку. Мені запам’яталося студентське життя тим, що це безтурботні роки, не потрібно було платити рахунки, кредити, шукати роботу. Варто п’ять років насолоджуватися вільним часом тому, що коли ти йдеш на роботу – ти вже дорослий, потрібно самому про себе дбати.
І зараз мені дуже шкода, що студенти та школярі не мають такого життя, яке було в нас. Одним із найкращій спогадів про університет є саме активне спілкування з однолітками, з викладачами – різними людьми із різним досвідом, можливість знайти друзів. Це спілкування цікаве та не обтяжене якимись дорослими проблемами.
Що, на Вашу думку, головне у житті кожного студента?
Я думаю, найголовніше це самоорганізація. Студенту потрібно зрозуміти себе, чого він хоче і прагне в майбутньому. Можливо, вам не потрібна саме така робота, і ви хочете займатися творчістю. Чим раніше ви зрозумієте чого хочете, тим більше у вас буде часу змінити напрямок діяльності та досягти успіху. Тоді буде енергія та мотивація навчатися, досягати чогось у своїй професії.
Чим, на Вашу думку, Ви найбільше завдячуєте університету?
В університеті в мене з’явилося бажання стати професіоналом, забезпечувати себе самостійно, навчатися, хотіти більшого та рухатися вперед. Саме цим я завдячую СумДУ.
Диплом СумДУ, на Вашу думку, це престижно?
По-перше, це університет, який має гарні рейтинги. Уже тоді він був одним із найкращих. Після переїзду в Київ, коли я показувала свій диплом, всі знали про цей навчальний заклад. По-друге, я вважаю, що будь-якій людині потрібна вища освіта – ви отримуєте знання, зв’язки, друзів. В Азії, наприклад, дуже цінується диплом і знайти роботу без вищої освіти майже неможливо.
І, наостанок, що б Ви могли порекомендувати собі в минулому та початківцям, які тільки збираються вступати до університету?
Я б порадила не здаватися, навчатися та йти далі до мети. Собі особисто я б підказала вивчати англійську мову. Якщо ви після першого курсу зрозуміли, що ця спеціальність вам не підходить, не побоятися і змінити напрямок.
Дякую Вам за інтерв’ю. Що б Ви хотіли побажати університету в рік ювілею?
Я бажаю університету гарних студентів, вистояти в ці складні часи, а також подальшого розвитку. Університет – це його студенти й викладачі, тому терпіння та натхнення вам усім!
Спілкувалася студентка групи ЖТ-12 Валерія Савеленко
Фотосвітлини - з особистого архіву Інни Олійник
