укр 
eng 
Одним із найяскравіших університетських спогадів випускниці 2006 року спеціальності «Менеджмент організацій» Марини Попатенко стала студентська революція на траві – подія, котра свого часу визначила не тільки подальший шлях розвитку СумДУ, але й показала, наскільки потужною силою є наше студентство. Саме тоді пані Марина зрозуміла, що хоче працювати в органах влади. Нещодавно вона залишила посаду заступника міністра молоді та спорту України і наразі працює радницею з питань політик та залучення програми «Мріємо та діємо», IREX Ukraine. Але з радістю зустрілася із нами, щоб поділитися своїми спогадами та досвідом студентського життя для проєкту до 75-річчя СумДУ "Згадай себе в аудиторії".
Чому у свій час Ви обрали саме СумДУ? Чим Вас зацікавив наш виш?
Ще у шкільні роки ми з батьками вирішили, що я буду вступати до машинобудівного фахового коледжу СумДУ. Власне, так і сталося. Пригадую, як хвилювалася, що не пройду за конкурсом, але набрала один із найвищих балів. А далі, оскільки коледж працював при СумДУ, то й вступати я хотіла саме туди, тим більше, що вже знала деяких викладачів університету, в яких дуже хотіла навчатися й далі.
Чи сумуєте Ви за студентськими роками? Який спогад закарбувався у пам’яті найсильніше?
Я не можу сказати, що сумую за студентськими роками, адже життя таке динамічне, і дуже багато всього хочеться зробити. Скоріше – я радію, що цей досвід у мене був, і завжди згадую його з посмішкою на обличчі. Студентські роки мені запам’яталися буремними подіями 2004-го року, які ви маєте знати як «Революція на траві». Я тоді була студенткою третього курсу СумДУ.
Вважаю, що дуже важливо, коли молодь бере участь у прийнятті важливих рішень на різних рівнях. Рішення про об’єднання університетів було прийнято на рівні держави, але нас – здобувачів освіти, не запитали. Для мене, як і інших учасників революції, тоді було дуже важливо знати, який диплом я отримаю, хто далі мене вчитиме, що відбуватиметься з нашою кафедрою, з університетом – але на ці питання не було відповіді…
У нас тоді склалося дуже активне студентське самоврядування, ми зібралися та вирішували, як діяти далі. Добре пам’ятаю, як 28 червня ми з колежанками приїхали до університету, зупинилися біля озерця на головній площі та побачили, що з СумДУ зняли герб. Мене це надзвичайно вразило – наш університет завжди був місцем свободи студентів, і ми дуже не хотіли, аби все це змінилося.
На Вашу думку, як події «Революції на траві» вплинули на ваше подальше життя та кар’єру?
Вони дуже сильно вплинули на мене. Тоді я вперше побачила, як взагалі відбувається або не відбувається діалог. Деякі викладачі допомагали нам будувати конструктивну комунікацію з представниками влади, і саме тоді я зрозуміла, що в майбутньому хочу працювати в органах влади.
Чи були у Вас улюблені викладачі? Чи, можливо, згадуєте когось із персоналу університету?
Дуже багато таких чудових людей! Хочу згадати Ганну Швіндіну, якій я безмежно вдячна за підтримку та безліч життєвих порад, також Балацький – взагалі неймовірний викладач. Пам’ятаю, як він викликав за останню парту по одному студенту і проводив невеличкі співбесіди про те, що ми вже можемо з огляду на ті компетенції, які ми тоді мали. Насправді, пам’ятаю всіх викладачів на кафедрі і всім дуже вдячна за індивідуальний підхід та цікаве викладання матеріалу.
Яка з навчальних дисциплін подобалась Вам найбільше? І що найважче давалось у вивченні?
Макро- і мікроекономіка – це те, що дуже важко мені давалося! Також економетрія запам’яталася складністю у вивченні, але було пізнавально. Загалом, усі дисципліни були цікаві, наприклад, маркетинг ми тоді поглиблено вивчали.
Яке Ваше улюблене місце було під час навчання в університеті, де любили проводити час на перервах?
Кафе «Меридіан» тоді було, якщо я правильно пам’ятаю назву, ми там любили збиратися. А взагалі в університеті дуже багато різних заходів відбувалося: в їдальні, в актовому залі були фестивалі та концерти. Також часто з групою збиралися і виїжджали за місто, щоб відпочити.
Чи мали в студентські роки якесь окреме захоплення? Скажімо, Ваше дозвілля. Як проводили свій вільний час?
Пам’ятаю, як деякий час разом із подругою ходила на кінний спорт, мені дуже подобалося мандрувати, а ще я відвідувала багато різних тренінгів, бо мене приваблювала неформальна освіта. Вважаю, що навчання також є одним із видів дозвілля для молоді.
Ви були слухняним студентом? Часто прогулювали пари?
Скажу чесно, я не була слухняною студенткою. Пари також прогулювала і навіть, одного разу щоб скласти предмет ходила до репетитора, бо дуже багато пропустила. Іноді обирала «золотий час» з однолітками, але цікаві та важливі для мене предмети були в пріоритеті. Взагалі мені подобалось вчитись.
І, наостанок, щоб Ви побажали університету у рік ювілею?
Побажала би просто квітнути, розвиватися та залучати більше молодих активних викладачів. У поєднанні зі своїм досвідом і багажем знань вони створюють нові формати роботи, додають драйву та нових сучасних сенсів. А от студентам бажаю максимально з користю використовувати цей час, наповнювати себе новими знаннями, адже спочатку ти працюєш на залікову, а потім вона працює на тебе!
Спілкувалася студентка групи ЖТ-12 Анастасія Сабчук
Світлини з особистого архіву Марини Попатенко
