укр 
eng 
Володимир Чепік у 2006 році закінчив Сумський державний університет за спеціальністю «Системи управління і автоматика». Наразі пан Володимир захищає нашу державу на фронті, а до повномасштабного вторгнення займався депутатською діяльністю та був громадським активістом. Наш гість поділився своїми спогадами зі студентського життя й розповів про професійний шлях після університету.
Чому у свій час Ви обрали саме СумДУ? Чим Вас зацікавив наш виш? У якому році це було?
Оскільки я в 2002 році закінчив Сумський технікум харчової промисловості з відзнакою, яка надавала мені переваги для вступу на другий курс, і в СумДУ була споріднена спеціальність, то вибір був очевидним для мене. Також я мав знайомих, які своїм прикладом доводили якість освіти в цьому університеті та розповідали про студентський дух, що панував у тодішньому «політеху».
Ви вступили до СумДУ за власної ініціативи чи на цей крок підштовхнули батьки, друзі?
Мама лише хотіла, щоб я здобув вищу освіту й у виборі вишу вона участі не брала. На той час ми з двома друзями завершили навчання в технікумі та вирішили разом вступати до СумДУ, тим більше, що кожен із нас трьох мав диплом із відзнакою. Тож, можна вважати, що це було наше колективне рішення. Так ми вступили на фізико-технічний факультет.
Чи можете згадати свою улюблену аудиторію в студентські роки?
За номерами я вже не пам’ятаю, але мені більше подобалися лекційні аудиторії великі за розміром. Чомусь саме в них відчувалася атмосфера як навчання, студентських зібрань, так і підготовки до різних заходів – КВН, «Золотого інтегралу».
Який предмет був Вашим улюбленим в університеті?
Усі предмети були для мене цікавими, але більш точно пригадую «Теоретичні основи електротехніки». В університет я прийшов після технікуму, де отримав велику практичну базу, зокрема, під час виробничої практики ми працювали на заводах. А в СумДУ вже мав справу з теорією, і це було більш глибоке розуміння фізичних процесів, ніж те, що ми вчили в технікумі. Але завдяки наявним практичним навичкам навіть під час лабораторних робіт ми виконували більш складні практичні завдання.
Чи були у Вас улюблені викладачі? Чи, можливо, згадуєте когось із персоналу університету?
Я вдячний абсолютно всім педагогам, які вкладали в мене свої сили, досвід та знання, хтось допоміг моєму розвитку в професійному сенсі, хтось – в ідеологічному або соціальному. Але особливим прикладом для мене стали викладачі, які брали участь у захисті університету в 2004 році: Леонід Мельник, Людмила Острівна, Сергій Ілляшенко, Юрій Петрушенко. Я й усі мої одногрупники запам’ятали Юрія Бородая, який викладав вищу математику, адже він був принциповим і складати його дисципліну було не легко. Тоді нам здавалось, що він «п’є багато крові з нас», але вже зараз розуміємо – він намагався нас чомусь навчити.
Які спогади найперше приходять на згадку про навчання в університеті?
Найперший і основний спогад – це зустріч із дівчиною, яка потім стала моєю дружиною! Зі студентських років у пам’яті найбільше закарбувалося літо 2004 року. Наш Сумський державний університет фактично міг бути ліквідований, але студенти та деякі викладачі захистили свою альма-матер. Пам’ятаю, як напередодні Дня молоді новий ректорат заходив у Сумський державний університет, і з фасаду центрального корпусу зняли університетський герб. Це обурило студентів, і вони малювали герби та найменування корпусів на ватманах і вивішували на понівечених місцях. Я тоді активно брав участь у захисті університету як у наметовому містечку в центрі міста, так і у пішій ході на Київ. Ми тоді вистояли та відстояли наш ЗВО.
Розкажіть трішки більше про свою участь у студентському самоврядування?
Студентське самоврядування взагалі змінило моє життя. Якщо раніше мені були цікаві технічні науки, то після 2004 року я спрямував усі свої сили на розбудову вільної, незалежної, демократичної України. Моє уявлення про державну систему змінили події революції на траві – коли ти відстоюєш своє право на європейську освіту, і через те, що ти висловив своє невдоволення рішенням державної влади, тебе на кордоні Сумської області хапає міліція та везе в тюрму… Зрозуміло, що я захотів змінити існуючий лад і тому більше занурився в громадську діяльність.
Участь у студентському самоврядування я починав із деканату фізико-технічного факультету. У 2004 році я вже був студентським проректором СумДУ, а потім став студентським ректором. І тоді в нас вже була більш тісна взаємодія з адміністрацією університету, зі студентами почали радитися, з’являлися різні проєкти, такі як студентська конференція, поліпшення житлових умов у гуртожитках студентів. І зараз, наскільки мені відомо, студентське самоврядування має вже значні повноваження, фінансування. Це все еволюційний процес – система управління закладами вищої освіти прийшла до того, що думка студентів важлива, і до неї треба прислухатися. Адже, в першу чергу, весь навчальний процес в будь-якому ЗВО, засновується на студентах і якісному педагогічному колективі. Тож, сподіваюсь, що сьогодні в студентів все більш-менш гаразд.
Окрім отримання першої вищої освіти, я також маю диплом магістра з державного управління, також отриманий в СумДУ. І саме за цим профілем я працював найдовше – майже десять років роботи в органах місцевого самоврядування.
Чи мали в студентські роки якесь окреме захоплення? Скажімо, Ваше дозвілля. Як проводили свій вільний час?
Увесь мій вільний час займала громадська діяльністю та студентське самоврядування. Ми відвідували студентські конференції в інших містах, виїжджали за кордон, майже кожного тижня мали тренінги щодо лідерства. Коло моїх друзів не обмежувалося лише спілкуванням всередині вишу, але й виходило далеко за його межі – я спілкувався з представниками студентського самоврядування різних ЗВО міста й країни.
Як участь у студентському самоврядуванні вплинула на Ваше становлення?
Ще тоді я зрозумів, що молодь – це рушійна сила. Розуміння того, що таке командна робота, що таке плече побратима або посестри, вміння вислухати точку зору інших – такі моменти щодо командної роботи, які зародилися ще в студентському самоврядуванні, допомагають мені зараз в політичній і громадській діяльності. У цілому можу сказати, що студентське самоврядування вплинуло на мою подальшу громадську діяльність, бо я навчився бути командним гравцем.
Що б Ви побажали університету в рік його ювілею?
По-перше, звичайно, миру в нашій країні. Безпосередньо Сумському державному університету бажаю залишатися на такому ж високому рівні за якістю освіти, а студентам – пам’ятати, що ми живемо у вільній, незалежній та демократичній країні, бути волелюбними, відстоювати свої права. Завжди треба бути на стороні правди!
Спілкувалася студентка групи ЖТ-12 Анастасія Сабчук
Світлини з особистого архіву Володимира Чепіка
