укр 
eng 
Випускниця колишнього юридичного факультету СумДУ Марина Кислощаєва сьогодні працює адвокатом в міжнародній компанії Ernst & Young Ukraine. Свого часу вона отримала диплом із відзнакою, але впевнена, що саме поєднання різних аспектів студентського життя: навчання, наукової складової та участі в організації різноманітних заходів, допомогло їй здобути навички, що стали в нагоді на шляху до успіху в професії.
Цього року Сумський державний університет відзначає 75-річний ювілей. А в якому році Ви вступили до університету і коли закінчили?
Я вступила до університету в 2012 році, а диплом бакалавра отримала в 2016, тож мені пощастило навчатися в більш-менш спокійний період. До речі, ми були останнім випуском саме юридичного факультету СумДУ, перед тим як він трансформувався в інститут.
Що найперше приходить на згадку про навчання в університеті? Який найяскравіший спогад зі студентського життя?
«Золотий інтеграл» – думаю, для всіх, хто навчався в СумДУ, це один із найяскравіших спогадів. На першому курсі я просто брала участь у заході, а наступні три роки вже сама готувала першокурсників, тому спогадів багато.
Загалом, у мене є багато спогадів про студентське життя, зокрема про позанавчальну активність. Порівнюючи час навчання у СумДУ з магістерськими роками в іншому виші, можу сказати, що різниця відчувається, оскільки тут дуже розвинений цей сегмент. Така активність надає студентам можливість розкритися, перевірити певні скіли. Особливо це стосується організаційних здібностей, що дуже допомагає потім у житті.
Розкажіть, будь ласка, детальніше про Вашу участь у «Золотому інтегралі».
Коли я вступила до університету, це був другий рік, як юридичний факультет брав участь у «Золотому Інтегралі». Тоді в нас не було ще такої бази і напрацювань, як у всіх інших факультетів. Тож, перші роки були доволі складними. Участь в організації брали всього кілька активістів факультету. Чотири людини на всіх, це дуже мало для організації порівняно, наприклад, із ІФСК, де організація була дуже потужна. Але коли робиш все з нуля, це запам'ятовується більше, ніж коли вже маєш досвід. Я знаю, що кілька років тому навчально-науковий інститут права виграв кубок, і я подумала: «Нарешті!».
А загалом часто згадуєте свої студентські роки?
Так, я досить часто згадую цей період. Зараз я живу в Києві, тож, коли я приїжджаю до Сум, і ми зустрічаємося з одногрупниками, згадуємо наше студентське життя. Трапляється, що згадую період «Інтегралу», особливо коли на роботі щось іде не за планом або з'являються проблеми, які потрібно вирішувати не знаннями, а саме організаційними навичками.
Чи з багатьма одногрупниками підтримуєте зв’язок?
Я спілкуюсь з кількома одногрупницями. Одна з них зараз працює викладачем у СумДУ. Час від часу ми бачимося.
Яка з аудиторій за час навчання була улюбленою?
Г-100, очевидно, бо це інтегральна історія. Ми здебільшого навчалися в Н-корпусі, і начебто там мали б бути свої улюблені аудиторії, але мені все одно ближче Г-100.
Чому Ви обрали саме цю спеціальність для навчання в СумДУ?
Я насправді свідомо обрала професію, незважаючи на кількість випускників-юристів і конкуренцію на ринку праці. Мені завжди подобалися історія та право – я закінчила школу з поглибленим вивченням історії та права. Потім, працюючи за професією протягом п'яти років, я жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Мені дуже комфортно в цій галузі.
Які ключові навички і знання Ви отримали під час навчання і як застосовуєте їх в професійній діяльності?
Я часто думаю, що задача будь-якого університету – давати не лише академічні знання. Ці знання, безумовно, важливі та цінні, але незалежно від академічної бази, університет, особливо коли там є щось поза навчанням, надає навички, які допомагають, умовно кажучи, «вижити» у реальному житті: будувати кар'єру, спілкуватися з людьми, організовувати різні заходи. Знову згадаю «Золотий інтеграл» – потрібно організувати тридцять першокурсників, які не розуміють, що відбувається, і хочуть просто потусити, а також домовитися про ключі від аудиторії, щоб провести репетицію. Ось такі ситуації зі студентського життя, які вчить нас шукати шляхи вирішення проблеми й вмінню застосовувати свої знання на практиці, дають набагато більше, ніж академічні знання загалом.
Яка з дисциплін найбільше подобалась?
Мені багато чого подобалось, або скоріше – мало що не подобалось. Якщо не брати саме юридичні дисципліни, то це була політологія. Вчитися мені було легко і цікаво. Навіть не пам'ятаю, щоб я чимось була сильно незадоволена. У мене були певні питання щодо організації навчальних програм за спеціальністю. Думаю, у всіх виникають питання, коли бачиш десять дисциплін, що не стосуються твоєї спеціальності, особливо на першому курсі, але потім це проходить.
Окрім навчання, чи займались Ви науковою діяльністю?
Так, я була членом НТСА, брала участь в конкурсах наукових робіт із права і державного управління, писала статті, а також організовувала конференції. Так, життя було активне – на перших курсах я приходила на пари о восьмій ранку і йшла з університету десь о шостій-сьомій вечора, бо спочатку були пари, потім підготовка до свят і так по колу до весни. У нас був дуже дружній студентський деканат, тому ми там проводили багато часу.
Ми розглянули такі три види активності: навчання, наука та позанавчальна діяльність, з цього всього, на Вашу думку, що найбільше знадобилося у подальшому житті?
Знаєте, я дуже рада, що у мене було все в купі. Я побачила, наскільки це готує до реального життя. Академічні знання – це класно, але їх все одно потрібно адаптувати під практику. Наукові історії – теж дуже добре, але вони далекі від практичної діяльності. Хоча розуміння елементарного, як написати статтю, наприклад, щоб вона була читабельною, зараз допомагає складати позови та виступати в суді. Що стосується позанавчальної діяльності, то, мені здається, саме це на моє становлення вплинуло найбільше. Набуті навички виступів і організації дуже допомагають у роботі.
Чи був у Вас улюблений викладач і в кого було складно вчитися?
У когось було комфортніше, у когось менш комфортно, але сказати, що хтось із викладачів мені не подобався, я не можу. Мені особисто дуже імпонував викладач із політології, на жаль, не пригадаю імені. Всім було складно, а мені подобалося і завжди було цікаво. Загалом, за роки навчання в СумДУ в нас ніколи не було конфліктних історій, при тому, що іноді я дозволяла собі вставляти «п’ять копійок» і критикувати викладача, наприклад, за застарілу інформацію. Читати пару в нас для молодих викладачів було стресом, я це розуміла завжди, але мене це не зупиняло.
Чи допомагає Вам диплом СумДУ в здобутті професійних успіхів?
Я працюю адвокатом, і хочу зауважити, що без диплому бакалавра, а потім – магістра за фахом, неможливо отримати свідоцтво. Тобто, без диплома я б ніколи не стала адвокатом. Магістратуру я закінчувала в іншому ЗВО, в Києві, і знань, отриманих в СумДУ, вистачило для того, щоб вступити туди на бюджет і в результаті отримати диплом із відзнакою. Тож, можу сказати, що академічна підготовка мене повністю влаштовувала.
Що б Ви побажали університету та його студентам у рік ювілею?
Зараз бачу, як студенти навчаються без цієї офлайн-частини і набагато менше взаємодіють із викладачами, тож хочу побажати їм намагатися впровадити живе спілкування в своє життя, більше взаємодіяти між собою. Також раджу критично дивитися на все, що вони вчать, правильно розставляти пріоритети, залежно від того, чого вони хочуть досягти.
Університету бажаю зберегти атмосферу та вайб, з якими він у мене асоціюється, а також дружність і традиційні історії, такі як «Золотий інтеграл», дні факультетів, що не завжди характерно для інших вишів. Я багато розповідала своїм колегам у магістратурі про ці заходи, і вони дивувалися тому, чим я займалася протягом років навчання. Це, мабуть, те, що досі викликає у мене почуття ніжності до університету.
Спілкувалася студентка групи ЖТ-12 Софія Грененко
Фотосвітлини – з особистого архіву Марини Кислощаєвої
