укр 
eng 
Випускник економічного факультету СумДУ Костянтин Большак свого часу був активним учасником студентського життя, а на останньому курсі отримав роботу в університеті, яка визначила його подальший професійний шлях на десятиліття. Як це було – в інтерв’ю для проєкту «Згадай себе в аудиторії».
Костянтине, розкажіть, будь ласка, як розпочиналося Ваше знайомство із СумДУ?
До СумДУ я вступив після навчання у Сумському гуманітарному економічному коледжі. Наразі цей заклад не функціонує, оскільки у зв’язку з реформою в системі освіти його розформували. Але коледж дав непогану теоретичну базу для вступу на другий курс університету – довелося скласти лише дві дисципліни, щоб перекрити академічну різницю, і це було не надто важко. На економічний факультет СумДУ я вступив у 2003 році та отримав ступінь бакалавра з «Економіки підприємств» у 2006. Потім ще рік вчився у магістратурі за спеціальністю «Економіка природокористування та природних ресурсів».
А можете пригадати якісь цікаві історії зі студентського життя?
Чесно кажучи, моє студентське життя було суцільною цікавою історією, яка мало була пов’язана із аудиторіями.
Для мене особисто, для нашого ЗВО та для країни загалом, усе докорінно змінилося у 2004 році. То була Студентська революція на траві. Думаю, ви знаєте про ці історичні події – в нашому місті намагалися об’єднати три університети в один. Студенти всього міста, їхні батьки та викладачі вийшли на рішучий протест. Це було літо – я складав сесію, закривав другий курс і одночасно з тим виходив на загальний протест, сидів у наметах... Через певні особисті причини мені довелось із часом виїхати, але, на щастя, історія завершилася на нашу користь. Тоді студентська спільнота відстояла свої університети.
Після завершення протестів я продовжив навчання за тим самим фахом, лише перевівся до іншої групи. Третій курс був для мене вже набагато легшим і весною я став організатором та активним учасником студентської наукової конференції «Економіка для екології», яку проводила кафедра економіки під керівництвом Леоніда Мельника. Там я знайшов своє покликання – щось організовувати, чимось керувати з технічної точки зору. І далі всі роки навчання в університеті я був в організаційному комітеті цієї конференції.
Коли навчався на п’ятому курсі, я почав підробляти в актовій залі СумДУ. Як туди потрапив? На «Золотому інтегралі» допомагав із технічним забезпеченням виступу нашого факультету. Працював із освітленням, звуком тощо. Мене запитали, чи не бажаю я попрацювати на постійній основі, і я погодився. Мені така робота дуже подобалось, саме це, напевно, визначило мою подальшу долю і сформувало горизонт на подальші десять років мого життя.
Після випуску із університету деякий час я працював поза межами вишу, але менше ніж за рік я повернувся до СумДУ.
Чи були у Вас улюблені дисципліни? Що Вам давалося складніше?
На мою думку кожен студент має і те, й інше. З власного досвіду можу сказати, що немає важких дисциплін, є важкі викладачі. Саме від викладача залежить те, наскільки цікавим або складним буде предмет. Звичайно, були в мене й такі предмети, які доводилось перескладати кілька разів.
Костянтине, а були у Вас улюблені викладачі?
Так, звичайно. То був викладач з мікроекономіки Юрій Петрушенко. Зараз, якщо не помилюсь, він обіймає посаду завідувача кафедри. Але після того, як у 2019 році я переїхав до Сполучених Штатів Америки, вже не надто активно слідкую за кар’єрою своїх викладачів. Юрія Миколайовича я запам’ятав як великого професіонала.
Також можу сказати, що у мене склалися гарні відносини із деканатом факультету. Незважаючи на мою супер активну соціальну роботу, вони завжди йшли назустріч і надавали мені необхідну допомогу.
Чим найбільше Ви завдячуєте університету?
Я б сказав так, що університет – це місце, де людина не тільки вчиться, але й формується як особистість, адже саме в студентські роки можна спробувати себе в різних серйозних справах типу організації великих проєктів із залученням фінансування, технічного забезпечення – фестивалів, студентських конференцій. Університет дає змогу себе в цьому реалізувати. Зрозуміло, що ресурси часто досить обмежені, але навіть мінімальний досвід дозволяє розуміти, куди рухатися далі в житті. Ті соціальні контакти, які студенти створюють між собою, тривають багато років.
Саме цим я завдячую СумДУ найбільше, адже там я зміг реалізуватись не тільки як професіонал, але й як людина, зміг знайти себе і ту сферу, в якій мені було цікаво працювати.
Маю сказати також, що тут вже тоді була дуже потужна підготовка в тому, що зараз прийнято називати «soft skills» – навіть банальне володіння комп’ютером на рівні впевненого користувача, дуже корисний скіл, який навіть зараз допомагає мені в роботі тут, в США.
Також університет дає можливість визначитися із тим, чого людина насправді хоче в професійному сенсі. Часто буває таке, що студент вступає на одну спеціальність, а потім обирає іншу, і це нормально. Я вчився на економіці, але реалізувався в сфері технічного забезпечення та шоубізнесу, і ті навички, які допомогли мені знайти себе й розкритися як професіоналу, я здобув саме під час навчання в СумДУ. Досягненням в цій сфері вважаю те, що озвучував Президента України й офіційні заходи в Маріїнському палаці.
Що б Ви хотіли побажати наступним поколінням студентів СумДУ?
Майбутнім студентам я хочу сказати, що навчання в університеті – це не лише аудиторії та бібліотеки. Це перш за все взаємовідносини між людьми, живе спілкування, активна соціальна діяльність, яка існує поза межами аудиторій. Також це старт творчої реалізації, можливість брати участь у волонтерських програмах, інших видах діяльності – саме це допомагає розвиватися як особистості та знайти свій життєвий шлях. Тому я бажаю усім студентам не обмежуватися лише навчанням, а реалізувати себе в максимальній кількості різних позанавчальних активностей в університеті.
Спілкувався студент групи ЖТ.м-21 Максим Шишкін
Фотосвітлини – з особистого архіву Костянтина Большака
