укр 
eng 
Спогади про студентство випускниці спеціальності «Психологія» Даяни Тарасюк ще зовсім свіжі, адже вона завершила навчання в Сумському державному університеті всього кілька років тому. Свого часу дівчина була Кращим студентом в номінації «Профспілковий діяч», а сьогодні бере участь в різноманітних соціальних проєктах як практикуючий психолог, викладає і дуже пишається тим, що свою базову освіту здобула саме в СумДУ.
Наш проєкт присвячений відзначенню ювілейної дати – 75-річчя заснування університету. Тож, традиційне питання в межах інтерв’ю з випускниками, чому свого часу обрали саме СумДУ?
Так склалося, що з Сумським державним університетом я познайомилася, коли була ученицею одинадцятого класу. Я відвідувала підготовчі курси до ЗНО в СумДУ, мені тоді дуже сподобався цей навчальний заклад, особливо, ставленням викладачів до нас, майбутніх абітурієнтів. До того ж, в університеті була спеціальність «Психологія», яка мене цікавила. Ці два вагомі фактори: навчальний заклад, що привернув мою увагу, та омріяна спеціальність, визначили мій вибір.
Чому вирішили навчатися саме на психолога?
Психологією я почала цікавитися ще під час навчання в десятому класі. Але повністю усвідомила, чому обрала саме цю спеціальність, лише тоді, коли закінчувала магістратуру. Спочатку я просто вважала психологію цікавою наукою. Думаю, що тоді, в мої шістнадцять років, це було навіяно масовою культурою: серіалами, фільмами. Потім, уже в процесі навчання, я відчула суттєву різницю між образом, який малювала в своїй голові, і тим, що було насправді. Але маю зазначити, що реальний образ спеціальності психолога, хоч і виявився зовсім іншим, у жодному разі не був гіршим за те, що я собі уявляла, коли вступала до університету. Зараз розумію, що це не просто робота, а покликання. Я відчуваю на сто відсотків, що тоді зробила правильний вибір, що психологія – це справді моє, але дати якесь раціональне пояснення, чому саме так, для мене дуже складно. Сьогодні ми особливо чітко бачимо, наскільки актуальною та потрібною суспільству є професія психолога, фахівці цього спрямування зараз мають дуже багато роботи.
Які спогади спливають першими при згадці про університет?
Цікаве запитання (сміється). Мабуть, найперше, що спадає на думку – перша пара в університеті. Ми прийшли на заняття і почули від викладача: «Добрий день! Діставайте подвійні листочки і пишіть, чому ви хочете стати психологами». Це було дуже неочікувано, ми розгубилися – що робити, що писати… Ось такий найперший спогад.
Який предмет був Вашим улюбленим в університеті?
Якщо чесно, навіть не знаю. В мене багато улюблених предметів, і взагалі я дуже люблю кафедру, на якій навчалася, своїх викладачів – всі вони вели цікаві та необхідні для професійної підготовки предмети, тож, виділити якийсь один неможливо. Найближче за спрямуванням, за яким я б хотіла працювати – це психологія консультування. Також дуже класні предмети – психіатрія, соціальна психологія.
Чи були у Вас улюблені викладачі?
Наші викладачі завжди дуже добре ставилися до студентів. Мені здається, що вони ставилися до нас навіть не як до студентів, а як до своїх дітей. Тому сказати, хто із них був улюбленим, я також не можу, бо всі вони – мої улюблені викладачі. Якщо вже когось виокремлювати, маю згадати про свого наукового керівника Улунову Ганну Євгенівну. Вона була моїм керівником із третього курсу і до випуску, ми багато чого зробили разом.
Чим займалися у вільний час? Яким було Ваше дозвілля?
Дозвілля було дуже активним, тому що проводила його в студентській профспілці. Із першого курсу – просто членом профспілки, пізніше – головою організаційно-масової комісії, а потім – головою профбюро факультету. В мене була активна робота поза навчальними аудиторіями. Ще я брала участь у громадській діяльності: долучалася до різних соціальних, волонтерських заходів.
Тут можна згадати і практику за спеціальністю, що також було дуже цікаво та корисно для майбутнього професійного розвитку. Тож, вільного часу, або скоріше – якісно ненаповненого часу в мене майже не було.
Як вдавалося поєднувати навчання і таку активність?
Іноді було складно, іноді – ні. З третього курсу моя активність у різних проєктах вийшла на всеукраїнський рівень і набула більш серйозного характеру. Це вимагало набагато більше часу, тоді як навчання в цей період також потребувало глибшого підходу, наприклад – написання наукових робіт. Тому було доволі складно, тим не менш, мені було цікаво, і хотілося охопити все.
Хоч Ви і завершували навчання вже під час переходу в онлайн, але ще встигли посидіти на заняттях в аудиторіях університету. Розкажіть, чи була у Вас улюблена аудиторія?
Так, звісно. Аудиторія в Н-корпусі – Н-316. Це була тренінгова аудиторія, і вона дуже відрізнялася від того, до чого ми звикли – зайшли, сіли за парти і працюємо. Аудиторія була мобільною – можна було робити тренінгові кола, виконувати різні вправи, організовувати різні активності, необхідні для ефективного навчання. Мені там дуже подобалось, це була моя улюблена аудиторія.
Розкажіть, будь ласка, про соціальну діяльність під час навчання. Чим займалися, в яких проєктах брали участь?
Це були проєкти і програми в сфері молодіжної політики. Найперше, що згадується – Школа політичних студій для молоді. Мене туди запросила знайома, яка також була студенткою, але вчилася на курс старше. Ні з якими політичними партіями ця програма не була пов’язана, вона була спрямована на формування освіченого громадянського суспільства. Зокрема, ми знайомилися з різними громадськими діячами міста Суми.
Через деякий час мені запропонували посаду HR-менеджера в проєкті «Державотворець», на волонтерських засадах. Це був всеукраїнський проєкт від Міністерства молоді та спорту України й Української академії лідерства. Він тривав кілька років і мав на меті професійне та особистісне зростання молоді.
Паралельно ми намагалися реалізовувати й інші види активності. Я почала проявляти цікавість до роботи в сфері молодіжної політики, роботи з молоддю, сама ж як учасниця подавалася на різні програми та проєкти. Ось таким чином і була побудована моя активність у соціальній сфері.
Чи сприяла кафедра, на якій навчалися, Вашій активності?
По-перше, кафедра та університет надавали нам базу для проведення різних заходів. Наприклад, багато заходів ми провели в згаданій мною раніше аудиторії Н-316. До нас туди приїжджали навіть спікери всеукраїнського рівня. Ми були студентами, і розуміли, що без сприяння Сумського державного університету, і зокрема, факультету іноземної філології та соціальних комунікацій, у нас навряд чи щось вийшло б взагалі. По-друге, нерідко в ролі запрошених спікерів у різних заходах психологічного, соціального або політичного спрямування виступали викладачі нашої кафедри.
Що можете розповісти про групу, в якій навчалися?
У нас була дуже дружна та активна група. Ми проводили час разом не лише в навчальних аудиторіях, але й поза ними. Багато студентів із нашої групи також були соціально активними, і ми з ними нерідко зустрічалися на різних заходах.
Чи допомагає диплом СумДУ особисто Вам у побудові кар'єри?
Після четвертого курсу, маючи диплом СумДУ, я одразу пішла працювати HR-менеджером в IT-компанію. Для такої роботи шукали людину саме з психологічною освітою. Паралельно я вступала в магістратуру до іншого навчального закладу, в Києві. Якісний рівень підготовки у Сумському державному університеті допоміг мені вступити на бюджет. Тож, можу з упевненістю сказати, що диплом СумДУ допомагає мені в побудові кар’єри.
Що б Ви побажали університету в рік ювілею?
Найголовніше – це залишатися таким же студентоорієнтованим. Маючи досвід співпраці з іншими ЗВО, можу з упевненістю сказати, що такої дружньої до студентів атмосфери усередині закладу я більше ніде не бачила. Для мене повернення до СумДУ, наче повернення додому. І я хочу, щоб якомога більше студентів мали це відчуття. А також побажаю процвітання. СумДУ вже досить відомий на всеукраїнському рівні, але нехай він і далі масштабує свою діяльність, щоб ставати освітньо-науковим осередком не тільки у нашому регіоні, в Україні, а й на європейському рівні.
Ваші поради студентам, котрі навчаються зараз?
Головне, не боятися хапатися за можливості, які університет надає для здобуття практичних навичок. Навчання в університеті – це не лише здобуття професії, це й формування особистості. А щоб дізнатися, чого ти хочеш досягти в житті, потрібно використовуватися різноманітні шанси та пробувати себе в різних ролях.
Спілкувалася студентка групи ЖТ-11 Анастасія Кизим
Фотоспогади – з особистого архіву Даяни Тарасюк
