укр 
eng 
Випускник факультету ЕлІТ Євгеній Блинний наразі керує однією з команд фахівців із IT-технологій, яка займається автоматизацією, у компанії CustomerTimes. Про свої студентські роки він згадує з посмішкою, говорить, що не сумує за ними, бо вони в минулому, але радіє з того, що його студентське життя було пов’язане із СумДУ.
У якому році Ви вступили до СумДУ та на який факультет?
Я вступив до Сумського державного університету в 2010-му, а закінчив магістратуру в 2015-му. Вчився на факультеті електроніки та інформаційних технологій за спеціальністю «Електронні системи».
Де зараз працюєте, чим займаєтесь?
Якщо коротко, то я працюю IT-фахівцем у напрямку автоматизованого тестування (automation QA). Простими словами, ми створюємо тести, що проводять перевірку готового продукту (різного роду програми, додатки тощо) на предмет технічних, програмних помилок, які могли ненавмисно допустити розробники, під час розробки/внесення змін. Досвід у цій сфері у мене близько шести років. Наразі я тімлід команди, яка займається автоматизацією.
Перед тим як вступити до університету, чи була у Вашому житті людина, яка вказала Вам шлях? Чи був певний порадник або наставник?
Ні, такої людини в мене не було, я самостійно обрав свій шлях. Можу трішки розповісти про те, як вступав на спеціальність «Електронні системи». Взагалі я подавав документи до кількох ВНЗ, в пріоритеті в мене, звичайно, був СумДУ, але я хотів перестрахуватися, бо хто ж знає, який там буде конкурс, раптом лише 200-бальники поприходять, і мені доведеться йти в інше місце. Тим більше я розумів, що на спеціальність «Програмування», яка мене цікавила найбільше, у будь-якому випадку буде великий конкурс – спеціальність на той час була дуже популярною. І от прийшов я до СумДУ подавати документи, підійшов до якогось незнайомого чоловіка в приймальній комісії, і він мені пояснив, що можна вступити на спеціальність «Електронні системи», мовляв, там буде і електроніка, і програмування. Як виявилося згодом, то був Олексій Дрозденко – на той час заступник декана факультету. Тож, я вступив на «Електронні системи». Звичайно, програмування там було менше, ніж мені хотілося, але я не пожалкував про те, що вступив саме на таку спеціальність, а все, що стосувалося саме програмування, надолужив згодом самостійно. Мене це зацікавило. Ось так я потрапив на ЕлІТ. Чому саме на цей факультет? Бо інтерес до комп’ютерів у мене був ще зі шкільних років. До речі, під час навчання я зрозумів, що мені не вистачає знання англійської мови. Але щось вивчити ніколи не пізно.
Скажіть, будь ласка, отриманий диплом допоміг Вам у досягненні професійних висот?
Коли влаштовувався на першу роботу, диплом СумДУ допоміг мені скласти гарне резюме, але зазвичай на роботі не надто зважали на мій диплом, більше цікавилися професійною підготовкою. І ось в цьому плані можу сказати, що у СумДУ я отримав багато – навчання в університеті дало мені необхідну базу, допомогло розвинути логіку, склало підґрунтя, основу для подальшого розвитку. В моїй професії університет дає не стільки знання, з якими ти одразу починаєш працювати, а скоріше – саме базу, на якій далі будується професійний розвиток. Ми можемо обирати напрямок, за яким працюватимемо далі, але без університетської бази освоїти його буде складніше. Також університет дає можливість спілкуватися з більш дорослими досвідченими людьми, представниками наукової еліти, в яких, по-перше можна вчитися, по-друге, вчитися спілкуватися з різними людьми, знаходити до них підходи, правильно будувати взаємодію. Насправді, це дуже важливо, адже, якщо ти хочеш побудувати більш-менш пристойну кар’єру, потрібно вміти комунікувати. В університеті людина розвивається як особистість, дорослішає. Спілкування з людьми старшого віку допомагає стати серйозним, цілеспрямованим та освіченим.
Чи був у Вас улюблений викладач?
Так, звичайно. Це була керівниця моєї дипломної роботи – Протасова Тетяна Олександрівна. Також Кулик Ігор Анатолійович, Арбузов Володимир Вікторович, Бережна Ольга Володимирівна. Взагалі, в мене склалися більш-менш гарні відносини із усіма викладачами, вони всі класні.
Скажіть, будь ласка, чи була у Вас в університеті улюблена аудиторія?
Ні, якоїсь улюбленої аудиторії не було. Я вважаю, що сприйняття навчального процесу студентами залежить не від аудиторії, а від дисципліни та викладача. Якщо дисципліна цікава, можна і в коридорі пару провести, і цього навіть ніхто не помітить.
Окрім навчальної діяльності, чим ще займалися в університеті? Можливо, брали участь у спортивних змаганнях або культурно-масових заходах?
Я займався гандболом. Професійним гравцем я не був, але мені просто подобався цей вид спорту. Ми грали у студентській лізі. Тренером у нас був Максим Кунпан. Зараз Максим Олександрович активно розвиває цей напрям, команда тепер більш професійна, ніж була в нас. Наскільки мені відомо, зараз до них проводять набір навіть зі спортивних шкіл. І ці команди грають на рівні країни.
Не секрет, що студентське життя наповнене усілякими яскравими подіями, особливо, поза аудиторіями. Чи є у Вас спогади про якісь яскраві моменти зі студентського життя?
Згадав, як у гуртожитку відзначали «екватор» нашої навчальної діяльності. Мої одногрупники жили у гуртожитку, а я – ні. Тож, щоб потрапити туди, ми лізли через якісь вікна, а потім весело святкували «екватор», за всіма традиціями, які мають супроводжувати цю подію. Але вийшло так, що нас «застукав» директор студмістечка. Ох і всипав він нам! Тим не менш, традиції нікуди не поділися, лише кататися на тазиках перестали.
Розкажіть, будь ласка, про цю студентську традицію – кататися на тазиках? Як це відбувається?
Не знаю, чи існує така розвага зараз, але раніше це відбувалося наступним чином. Студенти, які провчилися два з половиною роки, святкували «екватор». Вони виходили в коридор гуртожитка і сідали в тазики, а першокурсники мали їх катати колами – адже секція в гуртожитку саме таким чином побудована, що можна колами ходити. Але до того, як почати катання, поверх мають залити водою – щоб краще ковзало. Правда, ніхто вже не пам’ятає звідки ця весела традиція з’явилась.
Чи сумуєте за своїми студентськими роками?
Це було цікаве життя. В студентстві все не так, як зараз – було більше вільного часу, різні цікаві ситуації, друзі. Грошей, правда, не вистачало, та все одно було класно. Точно хотілося б повернутися в студентське минуле, але я розумію, що ті роки пройшли, їх вже не повернеш, тому не бачу особливо сенсу сумувати. Я радію, з того, що таке студентське життя в мене було.
І наостанок, що Ви можете порадити майбутнім студентам та побажати самому університетові?
Зараз складна ситуація в країні – студенти проводять час не в аудиторіях, а перед моніторами комп’ютерів. Тому я бажаю всім студентам скоріше повернутися до аудиторій. Хоча б кілька днів на тиждень проводити час у стінах університету. Це по-перше. По-друге, порада – вчіть англійську мову. Вона точно знадобиться. Свого часу я зрозумів, що зі знанням мови буде набагато простіше знайти роботу. І, по-третє, активно беріть участь у культурно-масових заходах, студентському самоврядування. Бо це живе спілкування з людьми, нові знайомства, новий досвід. А університету бажаю подальшого розвитку. Нещодавно бачив рейтинг, де СумДУ обіймав першу позицію з-поміж українських ЗВО – це дійсно круто, тож бажаю процвітання й руху вперед!
Спілкувався студент групи ЖТ.м-21 Максим Шишкін
