«Таємні друзі російської (пропаганди) науки» – таку назву має стаття, розміщена на відомій інформаційно-аналітичній платформі «Вокс Україна».

Серед трьох авторів публікації – двоє науковців навчально-наукового інституту бізнесу, економіки та менеджменту Сумського державного університету. Це – Олексій ПЛАСТУН, професор кафедри міжнародних економічних відносин, та Інна МАКАРЕНКО, професорка кафедри бухгалтерського обліку та оподаткування.

Автори статті провели грунтовний аналіз теми, чому навіть за умови накладення на росію 19 тисяч різних санкцій, наука країни-агресорки залишається недоторканною. І там активно користується таким ставленням, поширюючи пропаганду через наукові публікації.

«Російська наукова спільнота, так само, як і російська влада, позначає окуповані території як російські – як в афіліаціях авторів статей, так і в біографіях членів редакційних рад журналів. Майже в усіх статтях авторів, афілійованих з інституціями, які знаходяться на окупованих територіях, ці території позначені як російські (тобто, наприклад, якщо автор із Донецька, то він буде підписаний «Донецьк, росія», та чого вже там  російські науковці встигли «записати до росії» навіть Херсон, який перебував в окупації відносно недовго). І це не поодинокі випадки, а сотні і тисяч ситуацій виправдовування анексії українських територій з боку вчених країни-агресора. Незважаючи на це, міжнародні видавництва наукової літератури надалі працюють із російськими університетами й науковими інститутами – зокрема тими, які висловилися на підтримку війни, і навіть із тими, на які накладено санкції», – прокоментував результати дослідження Олексій ПЛАСТУН.

Він також зауважив, що для публікації в науковому журналі статтю мають переглянути декілька рецензентів – науковців із відповідної галузі. Така процедура редагування потрібна для відсіву неякісних робіт. Тож автори дослідження вирішили подивитися, хто переглядає роботи росіян та надає їм статус рецензованої публікації.

«Із 300 російських журналів, що публікуються міжнародними видавцями або були додані до бази Scopus у 2022-2023 роках, ми вибрали 140, у редколегіях яких є два чи більше іноземців. Далі ми створили базу даних іноземних членів редколегій цих журналів – усього 709 осіб. Ми написали кожному, навівши приклади російської пропаганди в наукових статтях, і запитали, чи не планує ця особа вийти з редколегії. Виявилося, що 8 із цих осіб уже померли, а 9 вийшли на пенсію, тобто покинули наукову роботу. Із решти 148, від яких ми отримали відповіді станом на 20 серпня 2024 року, 45 уперше дізналися від нас, що є членами редколегій, а 100 були в цьому переліку лише формально - тобто не виконували жодних обов'язків рецензентів. Водночас 89 науковців повідомили, що планують вийти з редколегій або вже написали до Elsevier листа про відставку, 22 - що будуть продовжувати співпрацю, а 5 не висловили жодної позиції з цього приводу. Отже, російські журнали вводять читачів в оману щодо складу своїх редакційних рад, себто порушують принципи академічної доброчесності, що автоматично виводить їх за межі кола академічної недоторканності, – наголошує Олексій ПЛАСТУН.

У публікації розкриваються питання: чи накладати санкції на російську науку; чому міжнародні видавництва публікують російські журнали, хоча російські науковці «не поза політикою»; іноземці та українці у складі редколегій російських журналів; яку роботу за такої ситуації проводить МОН; що можна зробити, аби змінити лояльне ставлення до науки країни-агресорки.

«У цій статті ми показуємо масштаб проблеми та закликаємо небайдужих науковців долучатися до її вирішення», – зазначають автори дослідження.