Танці супроводжують Софію СУШАК майже все життя. Вона почала займатися ними ще у чотири роки, а вже під час навчання в Сумському державному університеті продовжила свій творчий шлях у танцювальній студії S&P. Інтерв'ю було записане напередодні її випуску, коли Софія завершувала навчання. Сьогодні вона вже випускниця кафедри журналістики та філології СумДУ, але університетський період називає одним із найважливіших у своєму житті.

До студії S&P Софія приєдналася не одразу. На першому курсі вона вказала серед своїх захоплень танці, але через навчання не наважувалася приходити на репетиції. Згодом усе ж вирішила спробувати ‒ і, як зізнається, саме це рішення стало доленосним.

Перший відбір вона проходила просто на сцені університету під час заходу для абітурієнтів.

«Навіть не перше заняття мені запам'яталося, а посвята, коли дивляться на твій талант. Це було прямо на сцені СумДУ. Був конкурс, де потрібно було за 15 секунд повторити танець. Мене всі виштовхнули на сцену, а там стояла команда S&P. Вони дивилися на мене і почали казати: "О, хто це така?". Мене запросили до колективу, і вже потім я зрозуміла ‒ мабуть, це була доля».

За три роки студія стала для Софії другою родиною. Вона говорить, що тут панує особлива атмосфера підтримки, яка відчувається не лише під час репетицій, а й у повсякденному житті.

«У нас навіть не просто дружня атмосфера, а справжня сімейна. Людмила Геннадіївна Крамінська, наша керівниця, ‒ це наша друга мама. Вона допомагає нам, якщо є проблеми з навчанням, особисті труднощі чи просто важкі моменти через війну. Вона завжди поруч».

Так само тепло Софія згадує і роки навчання на кафедрі журналістики та філології. Саме тут вона знайшла друзів, із якими пройшла весь студентський шлях. Напередодні випуску вона зізнавалася, що поки не готова прощатися з університетом.

Поєднувати навчання, роботу, диплом і майже щоденні репетиції було непросто. За словами Софії, спочатку це давалося важко, але поступово вона навчилася планувати свій день буквально по хвилинах.

На момент запису інтерв'ю студія активно готувалася до виступу на чемпіонаті України з черлідингу. Для колективу це був абсолютно новий напрям, а через тимчасову відсутність тренерів танцівники самостійно працювали над постановкою.

«Ми ніколи не танцювали черлідинг, це для нас було щось зовсім нове. Але ми поставили собі ціль усе підготувати й поїхати представляти СумДУ на чемпіонат України. Тому зараз репетируємо щодня ‒ якщо не в основні дні, то в будь-який інший».

Попри багаторічний досвід виступів, сцена досі залишається невід'ємною частиною її життя.

«Я не бачу своє життя без виступів. Навіть після закінчення університету я все одно буду ходити на танці, поки у мене є така можливість, бо без цього я просто не зможу».

Говорячи про учасників S&P, Софія переконана, що їх вирізняє особлива згуртованість:

«Нас дуже багато чого поєднує. Особливо те, що ми живемо в прикордонному місті. Люди з інших регіонів не завжди можуть зрозуміти, як це ‒ навчатися онлайн, складати сесію онлайн чи жити під постійними тривогами. А нас війна, на жаль, зробила ще ближчими один до одного».

Навіть під час повітряних тривог репетиції не припиняються ‒ танцівники переходять в укриття і продовжують працювати.

На думку Софії, саме тому університет дає можливість розкритися кожному, незалежно від попереднього досвіду.

«Чому б не почати саме зараз? Чого ви чекаєте? Немає кращого часу, ніж зараз. Війна нам це показала. Краще почати хоч щось робити, ніж нічого».

Початок її студентського життя збігся з повномасштабним вторгненням. Не було звичного випускного зі школи, ніхто не знав, як проходитиме вступна кампанія, а майбутнє залишалося невизначеним. Саме тому університет став для неї символом нового етапу, розповідає Софія:

«СумДУ мені взагалі дав друге життя. Я випускалася зі школи, коли почалася війна. Не було випускного, ніхто не знав, що буде із ЗНО, усі були в різних куточках світу. А коли я прийшла в університет, зрозуміла, що тут тебе не змушують навчатися ‒ тут роблять так, щоб ти сам цього хотів».

Найціннішим за роки навчання Софія називає людей і ті цінності, яких навчилася саме в університетському середовищі.

«Для мене найцінніше ‒ це повага та довіра. Якщо ти не поважаєш людину, то між вами не буде нормальної комунікації. Довіру дуже легко втратити, але дуже важко повернути. Ми повинні довіряти один одному і бути ближчими».

А завершуючи розмову, Софія традиційно підсумувала своє ставлення до університету лише декількома влучними словами:

«СумДУ для мене ‒ це сім'я».