Особисті історії українських захисників, їхні мрії та переживання родин, які чекають на звістку про своїх близьких, стали центральними темами двох виставок у Сумському обласному художньому музеї імені Никанора Онацького. З експозиціями «Мрії Героїв України: мистецтво, що зберігає майбутнє» та «Право на відповідь» ознайомилися студенти Сумського державного університету. Екскурсію ініціювала студентська профспілка.

Виставка «Мрії Героїв України: мистецтво, що зберігає майбутнє» покликана показати загиблих захисників не як воїнів, а передусім як звичайних людей – зі своїми захопленнями, життєвими планами та мріями.

Хтось прагнув спортивних досягнень, хтось любив небо й мріяв пов’язати з ним своє цивільне життя. Інші мріяли про власний дім, щасливу родину та добробут рідних. Усі ці мрії були різними, але їх об’єднувало прагнення до мирного майбутнього – для себе, своїх близьких і всієї України.

Картини створили художники Сумщини – члени Національної спілки художників України. Працюючи над полотнами, митці спиралися на розповіді рідних, друзів і побратимів полеглих захисників. Через символічні образи, пейзажі та деталі, пов’язані з особистими історіями військових, художники передали те, що було їм дорогим: улюблені заняття, родинні цінності, життєві прагнення та мрії про майбутнє.

Перші 15 живописних робіт представили до Дня захисників і захисниць України. Проєкт реалізують Департамент культури, туризму та релігій Сумської обласної державної адміністрації та Сумський обласний осередок Національної спілки художників України у партнерстві із Сумським державним університетом.

Директор Департаменту культури, туризму та релігій Сумської ОДА Юрій ГЛАДЕНКО розповів, що ініціатива виникла з прагнення знайти нові способи вшанування полеглих Героїв через творчість.

«Це звичайні люди, які свого часу працювали, мріяли, жили, ростили дітей, самі думали про свою мрію. Але вони пішли на війну, а їхні родини залишилися. Важливо пам’ятати. Важливо відчувати. Важливо згадувати, які ідеї в них були, чим вони жили, про що мріяли», – зазначив Юрій Гладенко.

Інша експозиція – фотовиставка «Право на відповідь» – присвячена родинам військовослужбовців, зниклих безвісти. Через портрети матерів і дружин, особисті речі захисників та особливі для родин місця автори розповідають про очікування, пошук і надію. Кожна світлина відкриває особисту історію та допомагає краще зрозуміти переживання тих, хто продовжує шукати своїх рідних.

«“Право на відповідь” – це прагнення показати всьому суспільству та міжнародній спільноті, що кожна родина має право отримати відповідь: де її рідний, де перебуває зниклий безвісти воїн і що з ним відбувається. Ми хотіли показати місця та речі, які надихають родини чекати й боротися за своїх рідних. Через особисті історії матерів і дружин ми прагнули передати їхню силу та прагнення знайти своїх близьких», – наголосила авторка ідеї фотовиставки, голова громадської організації «Жіночий рух Слобожанщини» Світлана ЧАУСОВСЬКА.

Попри різні художні засоби, обидві виставки об’єднує прагнення розповісти про війну через людські долі. Перша передає за допомогою символічних образів мрії, обірвані війною, а друга розповідає про матерів і дружин, які чекають на звістку про своїх рідних, зниклих безвісти. В обох експозиціях особисті історії допомагають побачити за воєнними подіями людські переживання, надії та прагнення.

Директорка комунального закладу «Сумський обласний науково-методичний центр культури і мистецтв» Євгенія БИСТРИЦЬКА наголосила на важливості зацікавленості молоді такими культурними проєктами, особливо в умовах війни, і запросила долучатися до нових творчих ініціатив.

«Я розумію, що зараз дуже складно зібрати молодь і студентів, адже ми живемо в обставинах, коли не можемо масово проводити заходи. Тому я дуже вдячна студентам, які прийшли. Сьогодні ми дивимося на творчість і живопис у контексті викликів війни. Дуже важливо, що такі проєкти є на Сумщині, у місті Суми. Їх потрібно показувати не лише місцевій молоді, а й усій Україні», — наголосила Євгенія Бистрицька.

Для студентів СумДУ знайомство з експозиціями стало нагодою почути особисті історії, замислитися над переживаннями родин зниклих безвісти військових і побачити, як мистецтво допомагає зберігати пам’ять про українських захисників.

Анжела КАЛЬЧЕНКО зізналася, що раніше не планувала відвідувати музей, хоча давно живе в Сумах і дуже любить своє місто. Виставки справили на неї особливе враження та спонукали замислитися про близьких, які нині перебувають на фронті.

«Серед усіх неймовірних інсталяцій мене найбільше вразили виставки, присвячені полеглим військовим та зниклим безвісти. Можливість зазирнути в життя цих людей поза військовою формою, дізнатися про їхні мрії, улюблені речі та місця в рідних містах змусила мене замислитися і про своїх рідних та знайомих на фронті: про їхні “цивільні” інтереси, життя поза війною та про те, як я могла б бодай трохи підтримати їх у тому, щоб вони змогли повернутися до своїх мрій тут, удома. Я дуже вдячна за можливість побачити такий приклад збереження пам’яті про цих людей. Окремо мене потішило побачити стільки людей, захоплених своєю роботою в музеї, відчути їхнє прагнення залучати дедалі більше відвідувачів і почути історії про те, як музей підтримує сум’ян і сум’янок, які прагнуть знайти себе в мистецтві», – розповіла про свої відчуття  Анжела Кальченко.

Євгенія БОДЯК відзначила щирість мистецьких робіт та атмосферу музею: «Мені неймовірно сподобалася ця виставка. Самі роботи та їхні історії дуже щирі й глибокі, чим і змушують усе всередині зробити сальто. Тут час ніби зупиняється, дозволяючи повністю зануритися в моменти, що відгукуються десь глибоко в душі. Особливо зачепила атмосфера особливого затишку, яка огортає з перших секунд, та щира гордість працівників музею за кожну деталь. Неймовірно цінно бачити людей, які так палко закохані у свою справу, адже це надихає не менше, ніж саме мистецтво. Виставка залишає по собі надзвичайно теплий післясмак і бажання повернутися сюди знову».