СумДУ здійснює мрії студентів

Студентка спеціальності «Переклад» Наталія Патрушева після першого курсу поїхала вдосконалювати китайську мову … в Китай! Зараз вона перебуває на навчанні у Шаньдунському політехнічному університеті в місті Цзибо (Китай). Уже вкотре студенти-перекладачі СумДУ продовжують опановувати китайську мову в Піднебесній. І кожного разу – це безцінний досвід, незабутні враження та нові перспективи.

– Наталю, як тобі вдалося опинитися на Батьківщині китайського мислителя Конфуція?

– Я з дитинства мріяла побачити Піднебесну на власні очі. Як говорять: коли про щось мрієш, то воно обов’язково здійсниться. І ось зараз я у Китаї, вивчаю китайську мову та змушена говорити тільки нею (інакше не зрозуміють).

Ще зі школи я захоплювалася іноземними мовами, тому вибір спеціальності був передбачений. Сумський державний університет обрала свідомо, бо знала, що цей вищий навчальний заклад надасть гідні можливості для реалізації мого потенціалу. І не помилилася. Уже на першому курсі почала відвідувати курси китайської мови Інституту Конфуція Харківського університету імені В. Н. Каразіна при Сумському державному університеті. Після закінчення початкового рівня викладач Лі запропонував мені продовжити вивчення мови саме в Китаї.

– Наскільки китайська система навчання відрізняється від вітчизняної?

– Не можна сказати, що кардинально, проте відмінності є. У них заняття проходять у формі діалогу. Кожні два місяці здаємо проміжні екзамени, потім – семестрові. Викладання проходить доволі високими темпами і значними обсягами. Акцент робиться на самостійну домашню підготовку.  Викладають в основному китайською мовою, лише граматику (ієрогліфи) – англійською. Спочатку було доволі складно –  щоденні тести, які передбачають ґрунтовну самостійну підготовку вдома. Під час змістовної підготовки допомагає бібліотека. Для мене приємним сюрпризом було те, що у ній я знайшла книги таких класиків російської літератури, як Бунін, Булгаков, Пушкін, Лермонтов… Тут навіть є книга з цитатами Михайла Задорнова «Что нужно знать о русском человеке».

– Які враження від навчального закладу, в якому вивчаєш мову?

– Якщо одним словом, то я приголомшена. Шаньдунський політехнічний університет знаходиться у місті Цзибо, провінція Шаньдун. Це колиска стародавньої «Ци» та батьківщина всесвітньо відомого давньокитайського філософа Конфуція. За час перебування у Китаї мені пощастило долучитися до традицій студентів цього навчального закладу: щорічно вони сходять на вершину місцевої гори Тай Шань, а це – 7000 сходинок, висічених у горі, щоб символічно запалити свічки в храмі. Біля храму росте дерево, на яке прив’язують червоні стрічки, щоб здійснилося бажання. Китайці вірять: чим вище стрічка, тим скоріше здійсниться бажання. Залишилася на цьому дереві й моя стрічка із загаданим бажанням. Я переконана, що і воно обов’язково здійсниться!

Усього в університеті навчається понад 33 тисяч китайців, а також безліч студентів за академічними обмінами із різних країн світу. Разом зі мною вивчають китайську мову студенти з Російської Федерації, України, Казахстану, Білорусі, Кореї, Саудівської Аравії, Зімбабве… Відтепер у мене багато друзів та знайомих, особливо китайців.

Спочатку спілкування із ними у мене відбувалося на рівні окремих слів та жестів, оскільки я не володіла швидкою розмовною китайською мовою, а вони – погано володіли англійською. Вчимося у й процесі спілкування: я у них – китайської, вони – англійської та російської.

– Навчання – навчанням, а як у Китаї проходить позанавчальний час?

– Одразу кидається в очі, що китайська молодь надзвичайно цілеспрямована й працелюбна. Вони старанно вчаться, а у вільний час займаються спортом (настільний теніс, баскетбол, плавання, футбол, бадмінтон тощо). На відміну від європейської молоді, вони не відвідують нічні клуби та дискотеки, проте люблять розважитися у KTV (караоке).

–  Що тебе вразило під час перебування в Китаї найбільше?

– Тільки-но я приїхала в Цзибо, мені було досить складно звикнути до місцевої кухні. Усі страви тут занадто гострі, заправлені специфічними приправами. Те, що ми звикли їсти солоним, у Китаї їдять солодким. Наприклад, у нас помідори приправляють сіллю, а у них – цукром. А ще – у Китаї не знайдеш виделок та ножів, лише дерев’яні та пластмасові палички.

Ну і, звичайно, не можу оминути увагою враження від грандіозності Великої Китайської Стіни. Вона наче скам’яніле тіло гігантського дракона тягнеться уздовж гірських хребтів, вражаючи своєю величчю та красою.

А взагалі Китай краще не описувати, а побачити його на власні очі та відчути його колорит. Особисто мені тут дуже цікаво навчатися, тому я планую повернутися сюди для навчання в магістратурі. Безмежно вдячна СумДУ за здійснену мрію!

Відділ інформаційно-рекламної діяльності