Олександр Вертіль: «Я поет і більш нічого…»

Саме такими словами у літературній вітальні бібліотеки СумДУ розпочав зустріч зі студентами письменник, журналіст, поет, перекладач, член Національної спілки письменників України (НСПУ), голова Сумської організації НСПУ Олександр Вертіль.

Секрет творчого успіху автора ­– писати з душею та думкою. За 31 рік журналістської діяльності у газетах «Ленінська правда», «Сумщина», «Урядовий кур’єр» письменник опублікував майже 60 томів власних матеріалів. 

Що до літератури, він – автор шести поетичних збірок, сповнених теплої, душевної та миролюбної лірики, без закликів, неспокою чи суєти. Як підкреслює автор, він завжди творить і продовжує творити за покликом душі.  «У радянські часи мені відверто пропонували написати кілька патріотичних віршів-паротягів, аби дати «зелене світло» рукопису. Спокуса була, бо дуже хотілося потримати в руках хочай не ластівку, а бодай маленького «метелика», але їй не піддався. І лише коли відпала потреба в подібній «патріотиці», обидві книжки нарешті вийшли у світ», – розповів Олександр Вертіль.

Сьогодні, вже у незалежній Україні книги сумського автора починають з’являтися одна за одною. Вони несуть потрібне часові тепло відвертої душі. «Поезія – це мудрість, – говорить автор, – одна справа писати, а інша – виносити це на люди. Потрібно бути максимально обережним у виборі кожного слова, пам’ятаючи про велику відповідальність».

На перекладацькій ниві ім’я Олександра Вертіля асоціюється із постаттю одного із фундаторів російського футуризму, теоретика та пропагандиста нового мистецтва, уродженця Сумської області Давида Бурлюка, який і донині українського мовою не видавався. За збірку перекладів віршів російського поета минулого року Олександр Васильович став лауреатом літературної премії імені Василя Мисика в номінації «переклад». На часі чекає виходу у світ нове видання «Тонкофінгерпринт» (тонкі візерунки відбитків), у якому автор вмістив переклад 140 віршів Давида Бурлюка та…  його брата Миколи.

«У творчості ми – немов бджоли, які часто кружляють над безліччю квіток у пошуку власної. Вважаю, свою квітку я уже віднайшов, і це – головне». Прощаючись із аудиторією, поет побажав кожному бути унікальним та неповторним, а також на совість навчатися та побільше працювати над внутрішнім світом.

У бібліотечно-інформаційний центр СумДУ Олександр Васильович подарував свою останню збірку "На просторі часу" (у 2 томах) із  автографом.

Відділ інформаційно-рекламної діяльності