Українська вища освіта сьогодні – це не лише про виживання, а й про переосмислення ролі університету в умовах постійної кризи. У межах міжнародного проєкту «Педагогіка в умовах надзвичайного стану» (Pedagogy in the State of Emergency) Сумський державний університет спільно зі стратегічним партнером – Університет прикладних наук Ювяскюля (JAMK) – працює над створенням інноваційних педагогічних підходів, які можуть бути масштабовані та застосовані університетами в різних країнах світу, що функціонують у надзвичайних умовах.

Проєкт фінансується Фінським національним агентством з питань освіти в межах програми Team Finland Knowledge (TFK) та координується Університетом прикладних наук Ювяскюля. Робочий візит проєктної команди СумДУ до фінських партнерів у грудні 2025 року (8-12.12) став логічним продовженням спільної роботи, розпочатої під час першої очної зустрічі партнерів у травні, та підтвердив сталість і послідовність розвитку цього міжнародного партнерства.

Про ідею проєкту «Педагогіка в умовах надзвичайного стану» або «Надзвичайна педагогіка», його унікальність і міжнародний вимір – у нашій розмові з представниками проєктної команди СумДУ. Це – Алла КРАСУЛЯ, к. пед. н., начальник Управління міжнародного співробітництва, Тетяна МАЙБОРОДА, к. екон. н., заступник начальника Управління міжнародного співробітництва, Оксана ЗАМОРА, к. екон. н, доцент кафедри міжнародних економічних відносин, та Дмитро ЦИГАНЮК, к. екон. н., директор департаменту по роботі з персоналом та підготовці науково-педагогічних кадрів.

– Чому саме зараз виникла потреба системного осмислення поняття «надзвичайна педагогіка» і як народилася ідея цього проєкту?

Алла КРАСУЛЯ: «Педагогіка впродовж століть розвивалася в умовах відносної стабільності. Сьогодні ж історія поставила освіту в ситуацію постійної надзвичайності. Саме тут виникає важлива гра смислів: «педагогіка в умовах надзвичайного стану» – як реакція на кризу, і «надзвичайна педагогіка» – як нова якість педагогічного мислення. Для нас це не лише про виживання освіти під час війни. Це про формування педагогіки, здатної працювати в умовах невизначеності, травми, нестачі ресурсів – і, водночас, зберігати гуманістичні цінності. Саме цей досвід сьогодні робить українську освіту унікальною та цінною для міжнародної академічної спільноти».

Тетяна МАЙБОРОДА: «Ідея проєкту виникла з усвідомлення того, що тимчасові рішення більше не працюють. Українська освіта живе в кризі вже кілька років – від пандемії COVID-19 до повномасштабної війни росії проти України. Ми зрозуміли, що потрібне системне переосмислення нового досвіду: як навчати, коли студенти й викладачі перебувають у постійному стресі, як зберігати якість і довіру в освітньому процесі».

Оксана ЗАМОРА: «Проєкт став відповіддю на реальні запити університетської спільноти. Ми бачили, як змінюється поведінка студентів, як трансформується їхній досвід навчання. Саме тому важливо було не просто створити курс, а спиратися на дані, дослідження і реальні голоси студентів. Навіть під час нашого першого візиту до Ювяскюля, що співпав з мобільністю наших студентів, ми спочатку провели з ними фокус-групу, а потім масштабне опитування через особистий кабінет, щоб зібрати відгуки з перших уст».

Дмитро ЦИГАНЮК: «З позиції роботи з персоналом було очевидно: викладачі опинилися в ситуації подвійного тиску – професійного й емоційного. «Педагогіка в умовах надзвичайного стану» – це про те, як не вигоріти самому і не дати вигоріти своїм студентам. А «надзвичайна педагогіка» – про те, як при цьому ще й зростати, формуючи нові компетентності, які будуть потрібні й за межами України.

– У чому полягає унікальність проєкту «Педагогіка в умовах надзвичайного стану» і чому його досвід може бути корисним іншим країнам?

Оксана ЗАМОРА: «Унікальність проєкту – у поєднанні емпіричних даних і педагогічних рішень, а також української та фінської взаємодоповнювальної  експертизи й досвідів. Ми опитали понад 1200 студентів СумДУ, щоб зрозуміти, як вони навчаються в умовах війни, що їм допомагає, а що заважає. Це дозволило перейти від загальних міркувань до конкретних, практичних рішень, які можуть бути адаптовані в інших кризових контекстах. Також ми дуже тісно працюємо з фінськими колегами, разом розробляючи, обговорюючи, доповнюючи й осмислюючи запропоновані ними матеріали та підходи. Ми вдячні за цю теплу співпрацю й відчуття спільної справи, яке супроводжує нашу роботу».

Дмитро ЦИГАНЮК: «Наш підхід базується на травма-інформованій педагогіці, але виходить за її межі. Тут знову працює асоціативний ряд: надзвичайна педагогіка – це не виняток, а нова норма для світу, що живе в умовах турбулентності. Ми створюємо інструментарій, який допомагає викладачам працювати професійно навіть у надзвичайних умовах, і цей досвід є масштабованим».

Тетяна МАЙБОРОДА: «Співпраця між нашими університетами розпочалася з невеликого, але важливого кроку – запрошення у 2022 році на короткостроковий контракт до Університету прикладних наук Ювяскюля нашої колеги з кафедри міжнародних економічних відносин, доцентки Тетяни Щербини. Саме вона системно й послідовно працювала над розбудовою міжуніверситетських зв'язків, за що ми щиро їй вдячні. Також надзвичайно важливим є те, що університет JAMK є нашим партнером в європейському альянсі університетів E³UDRES. Це значно підсилює нашу видимість, залученість та інтегрованість у спільні альянсові ініціативи. Після пілотування курсу із надзвичайної педагогіки у СумДУ ми вже спостерігаємо зацікавленість з боку університетів-партнерів Альянсу щодо проведення тренінгів на цю тематику як елементу дисемінації нашого спільного проєкту».

Алла КРАСУЛЯ: «Сьогодні українська вища освіта формує знання, які можуть бути корисними для інших країн – у контексті воєн, міграційних криз, кліматичних катастроф. Надзвичайна педагогіка перестає бути локальним явищем і стає внеском України в глобальний освітній дискурс». 

ІНФО-БОКС

Відкрита лекція в Ювяскюля: український досвід – європейській академічній спільноті 

У межах візиту до Фінляндії Оксана ЗАМОРА та Алла КРАСУЛЯ провели відкриту лекцію для академічної громади міста Ювяскюля на тему: «Daily Realities of Ukrainian Universities in Wartime: Studying, Working, Living».  

– Яким був ключовий меседж цієї зустрічі і як європейська академічна спільнота сприймає щоденні реалії українських університетів у час війни?

Алла КРАСУЛЯ: «Я свідомо побудувала свою доповідь як історію – не як набір фактів чи статистичних даних, а як розповідь про живу істоту, якою сьогодні є наш університет. Університет, що живе, дихає й навчається за 30 км від ворога. Я хотіла, щоб це була історія не лише про освіту у війні, а про спільноту людей, яка щоранку прокидається з питанням не «чи буде пара», а «чи буде безпечно» – і все одно проводить заняття, пише наукові статті, підтримує студентів, будує майбутнє. Коли я дивилася в зал, я бачила не просто зацікавлену аудиторію, а справжнє співпереживання. Особливо відчутним воно було з боку керівництва Університету прикладних наук Ювяскюля (JAMK), Ювяскюля, Фінляндія. Ректор університету Веса Саарікоскі дуже точно зчитував контекст російсько-української війни – без спрощень та ілюзій. У цей момент я відчула, що наші погляди й філософія освіти збігаються: освіта – це не сервіс і не формальність, а форма відповідальності, опору і турботи про майбутнє. Для мене це була тиха, але дуже сильна мить усвідомлення: історія українського університету, який живе поруч з війною, чується і розуміється. І що ця історія – не лише про біль, а про гідність, стійкість і здатність залишатися людьми навіть тоді, коли світ навколо втрачає рівновагу».

Оксана ЗАМОРА: «Фінських колег цікавили не лише виклики, а й наші рішення. Дискусія показала, що український досвід сприймається як джерело знань і практик, які можуть бути корисними університетам в інших країнах, що працюють у кризових умовах. Загалом під час таких виступів я ставлю собі за мету збалансовано подати наш біль, досвід і вибудувати в буквальному розумінні захоплення нашими освітянами і студентами. В мене є слайд з таким питанням «Чи навчаються люди під час воєн?», оскільки в інших війнах не було такої цифровізації – чи то був такий ще період, чи то країни не були настільки розвиненими в цьому плані. Тож через такі зв’язки іноземці дізнаються, що наша країна є цифровим тигром, що утримує цей статус навіть під московитськими бомбами».

Зустріч викликала жвавий інтерес серед колег Університету прикладних наук Ювяскюля (JAMK) та підтвердила важливість прямого академічного діалогу.

З учасниками проєкту спілкувалася Галина Левицька.