Навчання, заліки, робота, репетиції, виступи та нові знайомства ‒ саме так минають студентські роки Дарини РУБАН, студентки четвертого курсу спеціальності «Журналістика» СумДУ. За цей час дівчина не лише опанувала професію, а й стала частиною творчого життя університету ‒ вокальної студії Культурно-мистецького центру СумДУ.

Дарина розповідає: за чотири роки в університеті встигла багато чого ‒ навчатися, виступати, знайомитися з людьми та відкривати для себе місто Суми, до якого переїхала після вступу.

До вокальної студії студентка приєдналася ще на першому курсі. Каже, це стало логічним продовженням багаторічного захоплення музикою та навчання у музичній школі. Саме тоді їй дуже не вистачало сцени, виступів та емоцій.

«Я побачила, що в нас є гуртки, прийшла до Ольги Олександрівни БОНДАРЕНКО (керівниця вокальної студії СумДУ – ред.) ‒ і в нас одразу стався конект», ‒ згадує Дарина.

Сьогодні дівчина вже працює, тому часу на творчість стало менше. Вона зізнається: написання дипломної роботи, завершення навчання і робота журналіста займають значну частину життя, однак вокальна студія все одно залишається важливою частиною її студентських років.

Нещодавно Дарину запросили долучитися до «Битви хорів» буквально за кілька репетицій до виступу. Вона говорить, що такі моменти особливо цінні, адже дозволяють знову повернутися до творчої атмосфери.

Для студентки вокал ‒ це не просто хобі, а спосіб не втратити себе серед навчання, роботи та повсякденних труднощів.

Дарина переконана: попри нинішні виклики, студентське життя в СумДУ вона відчула. Найяскравішими спогадами для неї став «Золотий Інтеграл», який Дарина називає концентратом усього найкращого, що є в університеті: нових знайомств, творчості, командної роботи та емоцій.

Саме завдяки творчим заходам та вокальній студії студентка змогла ще більше зануритися в університетське середовище й познайомитися з людьми з різних факультетів.

Дарина розповідає, що виступи досі викликають сильні емоції та хвилювання. Перед виходом на сцену завжди є страх щось забути чи помилитися, але після виступу це змінюється відчуттям задоволення та емоційного піднесення.

Одними з найемоційніших виступів для неї стали саме виступи на сцені СумДУ. Вона згадує, як ще дитиною співала тут у сукні не за розміром, бо її десь загубилася, а через кілька років уже виходила на сцену «Інтегралу» як частина великої творчої університетської команди.

«Коли мені було років 10–11... Знаю, що в ютубі на якомусь дивному каналі досі є відео, де я виступаю на сцені СумДУ. Тоді лаштунки були ще такі різнокольорові. Пам'ятаю, у мене не з того боку стирчить бант, на мені взагалі чужа сукня, обшита паєтками (бо мою десь загубили), і по ній добре видно, що вона мені не за розміром. І от я в чешках крокую тією сумдушною сценою і співаю колискову. Це було неймовірно емоційно й тепло. А якщо відмотати час трохи вперед, років на сім, то такий же емоційний виступ був уже на "Інтегралі". Там була зовсім інша, комплексна підготовка. Ти ж залежиш не лише від себе, а й від того, як виступлять інші. Ти переймаєш їхні емоції, хвилювання тих, хто взагалі вперше виходить на підмостки. Адже "Інтеграл" – це цілісна картинка, історія, яку ви разом наповнюєте сенсом. Особливо круто, коли з'являються костюми. Ти повністю абстрагуєшся від того, хто ти є в житті – Дарина Рубан чи Юлія Колодич (інтерв’юерка – ред.). Ти вмикаєш акторство: "Так, зараз я – українська мама в XIX столітті. Як мені поводитися?". Ти повністю перевтілюєшся, і це дивовижний досвід».

Особливе місце у студентському житті Дарини займає Культурно-мистецький центр СумДУ. Вона переконана: будь-яке місце створюють люди.

«Для мене Культурно-мистецький центр ‒ це люди, які горять своєю справою», ‒ говорить студентка.

За її словами, саме творчість та репетиції допомагають хоча б ненадовго абстрагуватися від постійного напруження та війни.

Дарина визнає: за роки її навчання університету довелося пройти через багато викликів, однак СумДУ продовжує жити й розвиватися.

«У тих умовах, які ми маємо, СумДУ ‒ молодець. І всі люди, які продовжують підтримувати це життя в університеті, теж великі молодці», ‒ переконана вона.

З Дариною Рубан спілкувалася працівниця пресцентру, студентка кафедри журналістики та філології Юлія Колодич.