Керівниця Центру забезпечення якості науки Сумського державного університету Ольга КРАМАРЕНКО отримала Подяку Міністерства освіти і науки України за вагомий внесок у розроблення нормативної бази з відкритої науки. Ми поспілкувалися про те, як формуються нові правила для української науки, які інструменти відкритої науки вже працюють у СумДУ та чому майбутнє наукових досліджень нерозривно пов’язане з відкритістю, прозорістю й доступністю знань.

— Пані Ольго, щиро вітаємо з Подякою Міністерства освіти і науки України! Вас відзначено за активну участь у розробці нормативних документів МОН щодо впровадження принципів відкритої науки.  Оскільки інформаційні ресурси СумДУ читають не лише представники академічної спільноти, а й широка аудиторія, тож охарактеризуйте, будь ласка, що таке відкрита наука. Чому відкритий доступ і принципи відкритої науки важливі для університетів та науковців?

— Дякую за привітання.

Якщо говорити просто, відкрита наука – це підхід, за якого наукові знання, результати досліджень, дослідницькі дані, публікації та дослідницька інфраструктура стають максимально доступними для суспільства, науковців і освітян.

Передусім відкрита наука сприяє рівності та справедливості у доступі до знань. Вона дає можливість дослідникам з різних країн, незалежно від фінансових можливостей, отримувати доступ до сучасних наукових результатів і повноцінно долучатися до міжнародного наукового простору.

Для України це особливо актуально, адже доступ до міжнародних наукових результатів часто є дуже дорогим (завантаження однієї публікації коштує від 30 євро). Саме тому відкритий доступ має стратегічне значення, оскільки дає можливість науковцям працювати з актуальними дослідженнями навіть за обмежених ресурсів.

Відкрита наука також передбачає відкритий доступ до дослідницької інфраструктури, зокрема центрів колективного користування науковим обладнанням. Такий підхід розширює можливості для проведення якісних досліджень, сприяє міжуніверситетській та міжнародній співпраці, а також стимулює розвиток інновацій.

Крім того, відкритість науки підвищує відтворюваність і верифікацію наукових результатів, полегшує міждисциплінарну взаємодію та створює передумови для нових відкриттів.

 — У переліку матеріалів, присвячених відкритій науці на сайті МОН, практично в кожному документі серед розробників зазначене ваше прізвище. Розкажіть про свою участь у створенні нормативної бази відкритої науки в Україні.

— Дійсно, останні кілька років моя професійна діяльність тісно пов’язана з розвитком відкритої науки та управління дослідницькими даними в Україні.

Усе розпочалося у 2024 році, коли Міністерство освіти і науки України звернулося до СумДУ як до одного з провідних закладів вищої освіти країни з пропозицією делегувати представника до складу робочої групи з питань управління науковими даними. На той час у СумДУ вже функціонував Центр забезпечення якості науки, одним з напрямів діяльності якого є імплементація практик відкритої науки та принципів належного управління дослідницькими даними. Саме тому університет рекомендував мою кандидатуру як фахівця у цій сфері.

У 2024 році я стала членом робочої групи МОН України з питань управління науковими даними, створеної наказом Міністерства № 780 від 30 травня 2024 року. У межах її роботи було розроблено «Методичні рекомендації щодо управління науковими даними для закладів вищої освіти та наукових установ». Документ визначає підходи до організації роботи з науковими даними, їх збереження, повторного використання та забезпечення відповідності принципам FAIR.

Також у межах робочої групи мені було доручено очолити підгрупу з підготовки методичних матеріалів щодо розроблення планів управління науковими даними для університетів і наукових установ. Це надзвичайно важливий напрям, адже сьогодні такі плани є одним із базових елементів сучасної дослідницької культури та міжнародних грантових практик

У 2025 році мене запросили до складу робочої групи МОН з розроблення професійного стандарту «Фахівець з управління дослідницькими даними». У межах цієї роботи я долучилася до формування структури професійної кваліфікації, визначення ключових трудових функцій і компетентностей майбутніх фахівців, які працюватимуть з дослідницькими даними в університетах та наукових установах.

Окрім нормативної діяльності, я є виконавицею загальнонаціонального проєкту, що реалізується на базі Державної науково-технічної бібліотеки України та присвячений розробленню методології й інструментарію моніторингу ефективності впровадження принципів відкритого доступу та належного управління дослідницькими даними. У межах проєкту вже підготовлено низку методичних рекомендацій і проведено серію вебінарів для науковців та працівників університетів, присвячених відкритій науці, управлінню даними та питанням інтелектуальної власності.

— Як принципи відкритої науки втілюються у повсякденній роботі СумДУ? Чи можете навести конкретні приклади?

— СумДУ вже понад десять років системно і послідовно розвиває власну екосистему відкритої науки, впроваджуючи практики відкритого доступу до результатів наукової та освітньої діяльності. Водночас практики управління дослідницькими даними стали новим етапом розвитку цього напряму, який нині активно імплементується в наукову діяльність університету відповідно до принципів FAIR.

Свого часу СумДУ став одним з перших університетів України, який запровадив обов’язкове оприлюднення у відкритому доступі дисертацій, захищених у спеціалізованих вчених радах університету. Згодом цю практику поширили й на бакалаврські та магістерські роботи. Усі наукові журнали СумДУ працюють за моделлю відкритого доступу та використовують ліцензії Creative Commons CC BY, що відповідає сучасним міжнародним стандартам академічної комунікації.

Крім того, університет забезпечує дослідникам доступ до власної наукової інфраструктури та обладнання. Цьому сприяє розвиток центрів колективного користування науковим обладнанням, а також розбудова мережі спільного використання дослідницької інфраструктури разом і вітчизняними та міжнародними партнерами.

Протягом 2024-2025 років університет перейшов від формування нормативної та організаційної основи управління дослідницькими даними до практичного впровадження відповідних інструментів, цифрових рішень і дослідницьких практик.

Зокрема, було розроблено та впроваджено в діяльність університету «Політику відкритої науки», «Положення щодо управління науковими (дослідницькими) даними у Сумському державному університеті», а також інституційний шаблон плану управління даними.

Відповідно до міжнародних вимог і практик, зокрема програм ЄС «Горизонт Європа», в університеті запроваджено підготовку планів управління даними для всіх держбюджетних науково-дослідних робіт, що виконуються в СумДУ.

Ще одним важливим кроком стало впровадження практик відкритого поширення дослідницьких даних, отриманих у межах виконання науково-дослідних робіт, а також розвиток середовища дослідницьких даних СумДУ на базі репозитарію DataverseUA.

— З якими труднощами ви стикаєтеся під час організації процесів управління дослідницькими даними та роботи з науковими публікаціями?

 — Упровадження будь-яких нових практик завжди супроводжується певними викликами, і сфера управління дослідницькими даними не є винятком.

Для багатьох науковців підготовка планів управління даними, організація роботи з дослідницькими даними, приведення їх у відповідність до стандартів FAIR є відносно новими практиками. Вони потребують не лише зміни підходів до організації досліджень, а й додаткових ресурсів, зокрема фінансування з боку грантодавців на забезпечення цих процесів.

Водночас важливо розуміти, що не всі наукові результати можуть бути повністю відкритими. Досить часто виникають питання захисту персональних даних, інтелектуальної власності або роботи з чутливою інформацією. Тому одним із ключових викликів є пошук балансу між відкритістю науки та дотриманням вимог законодавства й етичних норм. У цьому контексті особливого значення набуває розвиток компетентностей науковців у сфері управління дослідницькими даними, відкритої науки та інтелектуальної власності.

Окремим викликом залишається розвиток технічної інфраструктури, адже ефективне управління даними потребує сучасних цифрових рішень для зберігання, опису, оброблення та подальшого аналізу.

Щодо наукових публікацій, то одним із найсуттєвіших викликів залишається висока вартість публікації статей у міжнародних журналах відкритого доступу. Це актуалізує потребу в додаткових механізмах підтримки та фінансування дослідників, подібних до тих, які сьогодні пропонують міжнародні грантові програми.

— Які інструменти та відкриті сервіси СумДУ ви вважаєте найважливішими для підтримки відкритої науки?

— Сьогодні в СумДУ сформовано цілісну екосистему цифрових сервісів та інструментів, які забезпечують реалізацію принципів відкритої науки. Насамперед це інституційний репозитарій університету, який надає відкритий доступ до публікацій, дисертацій, кваліфікаційних робіт, звітів за результатами наукових досліджень та інших наукових матеріалів. Завдяки цьому результати наукової діяльності університету стають доступними як для академічної спільноти, так і для широкого кола користувачів.

Важливим елементом екосистеми є також середовище дослідницьких даних на базі DataverseUA. Воно дозволяє науковцям зберігати, описувати та поширювати дослідницькі дані відповідно до принципів FAIR.

Крім того, в університеті розроблено Сервіс управління дослідницькими даними (RDMS), який інтегрований з єдиною системою управління науковими результатами СумДУ (SRMS). Сервіс забезпечує автоматизацію процесів управління дослідницькими даними – від підготовки планів управління даними до накопичення та систематизації пов’язаних метаданих. Також система забезпечує моніторинг та аналітику процесів управління даними, що сприяє підвищенню їхньої якості та ефективності.

— І наостанок: як ви бачите розвиток відкритої науки в Україні найближчими роками та яку роль у цьому процесі відіграють університети?

— Я переконана, що найближчими роками розвиток відкритої науки в Україні лише посилюватиметься. Насамперед це пов’язано з інтеграцією української науки до Європейського дослідницького простору та зростанням кількості українських установ і науковців, які беруть участь у міжнародних грантових проєктах.

Важливу роль відіграє й міжнародна академічна мобільність. Сьогодні багато українських науковців мають можливість працювати у провідних університетах Європи, де знайомляться із сучасними практиками відкритої науки, підходами до організації досліджень, управління даними та наукової співпраці. Надалі цей досвід інтегрується в діяльність українських університетів і наукових установ.

Водночас розвиток відкритої науки полягає не лише у створенні цифрових рішень чи впровадженні нормативних вимог. Насамперед це зміна культури наукової діяльності, підвищення відповідальності за результати досліджень і готовність до відкритої взаємодії в науковому середовищі.

Університети у цьому процесі відіграють ключову роль, оскільки вони не лише провадять наукові дослідження, а й формують нове покоління дослідників. Сьогодні університети мають бути зосереджені на розбудові цілісної екосистеми відкритої науки, що охоплює розвиток політик, дослідницької інфраструктури, академічної культури та необхідних компетентностей.

На мою думку, українські університети вже демонструють позитивні зміни у цьому напрямку. Дуже важливо, щоб навіть в умовах нинішніх викликів наукова спільнота продовжувала рух до відкритості, прозорості та відповідального поширення знань.