На кафедрі електроніки, загальної та прикладної фізики (ЕЗПФ) Сумського державного університету наукові традиції, започатковані кілька десятиліть тому, продовжують розвиватися в нових дослідницьких напрямах. Важливу роль у формуванні цієї наукової школи відіграли Заслужені діячі науки і техніки України, професори Іван Юхимович ПРОЦЕНКО та Анатолій Миколайович ЧОРНОУС.

Про наукову школу кафедри, наступність поколінь учених, сучасні дослідження, залучення студентів до науки та міжнародне партнерство розповідає її завідувач, доктор фізико-математичних наук, професор Лариса Валентинівна ОДНОДВОРЕЦЬ.

— Протягом багатьох років кафедру електроніки, загальної та прикладної фізики очолював Заслужений діяч науки і техніки України, доктор фізико-математичних наук, професор Іван Юхимович Проценко. У серпні 2026 року почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2004 р.) було присвоєно також Анатолію Миколайовичу Чорноусу – випускнику докторантури СумДУ, учневі Івана Юхимовича та професору кафедри до 2020 року. Як сформувалася наукова школа кафедри, яка виховала науковців такого високого рівня? Чи можна говорити про це як про результат багаторічної стратегії та наступності поколінь?

— Так, безумовно, це результат багаторічної праці, системної роботи та наступності поколінь. Візитівкою кафедри електроніки, загальної та прикладної фізики протягом багатьох років була і залишається науково-дослідна робота.

Кафедра ЕЗПФ розпочала свою історію у 1996 році. Сьогодні ми готуємо фахівців за спеціальністю G5 «Електроніка, електронні комунікації, приладобудування та радіотехніка» – бакалаврів і магістрів освітньо-професійного та освітньо-наукового рівнів, а також докторів філософії за спеціальністю Е6 «Прикладна фізика та наноматеріали».

Сьогодні на кафедрі працюють 13 викладачів, серед яких 4 доктори фізико-математичних наук, професори, та 9 кандидатів наук. Важлива увага приділяється підготовці наукових кадрів. У 2026 році на кафедрі були захищені докторська (Ірина Пазуха) та кандидатська (Сергій Долгов-Гордійчук) дисертації. Андрій Логвинов у 2025 році став переможцем конкурсу «Кращі молоді вчені СумДУ» в номінації «Природничо-математичний напрям».

Четверо науково-педагогічних працівників входять до складу докторської спеціалізованої вченої ради за спеціальностями «Фізика твердого тіла» та «Фізика приладів, елементів і систем» , яку до 2010 року очолював професор Проценко І.Ю. і вже 16 років очолює професор Чорноус А.М., а також разових спеціалізованих вчених рад за спеціальністю «Прикладна фізика та наноматеріали» для захисту дисертацій докторів філософії.

Викладачі кафедри мають високу наукову та публікаційну активність: п’ятеро з них мають індекс Гірша понад 10 і відповідають більш ніж семи Ліцензійним умовам.

Сумський державний університет є засновником «Журналу нано- та електронної фізики» – фахового видання з фізико-математичних наук, яке з 2009 року індексується в базі даних Scopus. У 2009-2022 роках головним редактором журналу був Іван Юхимович Проценко, а з 2023 року це видання очолюю я.

За підсумками 2025 року кафедра ЕЗПФ посіла третє місце в загальноуніверситетському рейтингу. Також кафедра посіла друге місце в номінації «Кращі кафедри університету за результатами міжнародної діяльності» та третє – за результатами наукової діяльності.

Тому я вважаю, що формування наукової школи – це не одномоментний процес. Це результат багаторічної роботи, коли створюються умови для розвитку молодих учених, передаються досвід і наукові традиції, формуються нові напрями досліджень.

На кафедрі традиційно створювалися умови, за яких студенти, аспіранти й викладачі могли бути безпосередньо залучені до науково-дослідної роботи. Саме така атмосфера і створює основу для наступності поколінь.

— Які наукові результати та здобутки Івана Юхимовича Проценка й Анатолія Миколайовича Чорноуса стали підставою для державного визнання їхньої діяльності? Які з їхніх наукових результатів Ви вважаєте найбільш вагомими?

— Науковий внесок Івана Юхимовича Проценка є надзвичайно вагомим як для кафедри, так і для університету загалом. Професор Проценко підготував 20 кандидатів і 4 докторів фізико-математичних наук, створив наукову школу «Електрофізичні та магніторезистивні властивості багатошарових і багатокомпонентних, у тому числі високоентропійних, плівкових матеріалів для сенсорної і гнучкої електроніки».

Іван Юхимович був керівником 7 міжнародних проєктів із науковцями Польщі, Словаччини, Індії та Німеччини, а також 10 науково-дослідних робіт державної бюджетної тематики, входив до складу редакційних колегій вітчизняних і закордонних наукових видань, був головою,  а зараз є членом докторської спеціалізованої вченої ради при СумДУ.

У його науковому доробку – 106 наукових робіт, що індексуються базами даних Scopus та/або Web of Science, індекс Гірша – 16, а також 15 навчальних посібників і підручник.

За вагомий внесок у розвиток науки та багаторічну професійну діяльність Іван Юхимович Проценко удостоєний почесних звань «Відмінник народної освіти України», «Заслужений діяч науки і техніки України», «Заслужений професор СумДУ», а також нагороджений знаком «За наукові досягнення». Його професійний шлях ґрунтується на постійному прагненні до знань і саморозвитку, що відображає його життєве кредо: «Самоосвіта – шлях до успіху».

Анатолій Миколайович Чорноус – учень Івана Юхимовича Проценка. Під його науковим керівництвом він виконав і захистив дипломну (1992 р.), кандидатську (1996 р.) та докторську (2006 р.) дисертації.

Своєю чергою, під керівництвом Анатолія Чорноуса захищено 2 докторські та 5 кандидатських дисертацій із фізико-математичних наук. З 2010 р. він очолює докторську спеціалізовану вчену раду за спеціальностями «Фізика твердого тіла» та «Фізика приладів, елементів і систем».

Наукові інтереси Анатолія Чорноуса охоплюють розмірні ефекти в електрофізичних, магнітних і магніторезистивних властивостях, а також процеси фазоутворення та взаємної дифузії у нанокристалічних плівкових системах.

Він є автором понад 70 наукових публікацій, що індексуються Scopus та/або Web of Science, має індекс Гірша 12. Тричі був стипендіатом Кабінету Міністрів України для молодих учених, нагороджений грамотою Президії НАН України та почесними відзнаками МОН України, зокрема нагрудними знаками «Відмінник освіти» і «За наукові та освітні досягнення», медаллю Ярослава Мудрого Академії наук Вищої школи України.

Вагомим є і його внесок у розвиток науки СумДУ на посаді проректора з наукової роботи. За результатами державної атестації закладів вищої освіти в частині провадження наукової діяльності у 2025 році СумДУ увійшов до кваліфікаційної групи А за п’ятьма науковими напрямами – це найбільша кількість серед українських ЗВО. У рейтингу університетів України за показниками Scopus 2026 року СумДУ також увійшов до трійки лідерів.

Як проректор з наукової роботи, Чорноус А.М. в інтересах наукової спільноти університету на системному рівні приділяє велику увагу розвитку матеріально-технічної бази наукової діяльності СумДУ.

Під керівництвом проф. Чорноуса А.М. були досягнуті найбільші за існування університету обсяги надходження коштів на рахунок спеціального фонду – 131,8 млн. грн, що перебільшує показник довоєнного 2021 р. у 2,4 рази.  СумДУ є активним виконавцем міжнародних грантових угод зокрема, за програмами ЄС Horizon Europе та НАТО «Наука заради миру», з одним з найвищих показників фінансування в Україні. Вагомі здобутки університет має у конкурсах наукових проєктів, які проводить  МОН та НФДУ. Сумарний обсяг фінансування науки торів склав 185,5 млн грн., у цьому році цей показник буде суттєво перевершений.

Безумовно, ці результати є спільним здобутком наукової спільноти СумДУ –  кафедр, лабораторій і дослідників. Водночас вони відображають системну роботу з розвитку університетської науки, у якій важливу роль відіграє багаторічна діяльність вихованця кафедри ЕЗПФ Анатолія Чорноуса.

Завдяки успіхам у своїй професійній діяльності проф. Чорноус А.М. став академіком Академії наук Вищої школи України; членом Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій; членом науково-технічної ради МОН України; заступником голови президії Ради проректорів з наукової роботи тощо.

— Чи мали Іван Проценко та Анатолій Чорноус спільні дослідження, проєкти або публікації, чи кожен розвивав власний науковий напрям? Як ці напрями доповнювали один одного?

— Спочатку Анатолій Миколайович Чорноус як науковець формувався у спільній науковій школі Івана Юхимовича Проценка. Надалі сформувалися два самостійні, але тісно пов’язані напрями, між якими періодично реалізовувалися спільні науково-дослідні роботи та публікації.

Тобто можна сказати, що це одна історично споріднена школа, з якої сформувалися окремі наукові спеціалізації, що продовжують взаємодіяти.

У 1996 році Анатолій Чорноус захистив кандидатську дисертацію «Розмірні явища в електропровідності і тензочутливості двошарових плівок» під науковим керівництвом професора І.Ю. Проценка, а в 2006 році – докторську дисертацію «Розмірні ефекти в електрофізичних властивостях нанокристалічних плівкових систем в умовах взаємної дифузії та фазоутворення».

Під керівництвом Івана Юхимовича Проценка виконувалися 6 держбюджетних науково-дослідних робіт, у яких Анатолій Миколайович брав участь як виконавець.

Ще один приклад спільної роботи – навчальний посібник «Прилади і методи дослідження плівкових матеріалів», підготовлений у співавторстві Іваном Юхимовичем Проценком, Анатолієм Миколайовичем Чорноусом та Сергієм Івановичем Проценком. Це видання не було випадковим: посібник систематизує експериментальну методологію всієї школи плівкового матеріалознавства.

— Яким є сьогодні стан науково-дослідної роботи на кафедрі? Які напрями є найбільш перспективними і над якими дослідженнями нині працюють науковці?

— Протягом останніх років науково-педагогічні працівники освітньо-наукової програми мають досвід виконання двох держбюджетних науково-дослідних робіт, трьох індивідуальних грантів DAAD та одного колективного гранту IEEE. У цих роботах беруть участь Юрій Шабельник, Лариса Однодворець, Наталія Шумакова, Юрій Шкурдода, Ірина Пазуха, Костянтин Тищенко.

У низці наукових робіт була запропонована ідея формування чутливих елементів сенсорів на гнучких підкладках для контролю температури, деформації та магнітного поля, а також формування спін-клапанів.

Я,  Іван Юхимович Проценко та Юрій Олексійович Шкурдода беремо активну участь в атестації наукових кадрів. Це підтверджується нашим членством у постійно діючій спеціалізованій вченій раді Д55.051.02 СумДУ,  роботою в апробаційній раді та разових спеціалізованих радах щодо захистів докторів філософії. Ми також виконуємо функції офіційних опонентів робіт за спеціальностями 105 «Прикладна фізика та наноматеріали» і 104 «Фізика та астрономія» в Інституті прикладної фізики НАН України, Інституті магнетизму НАН України,  Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, та Харківському національному університеті радіоелектроніки, НТУУ «Київський політехнічний інститут імені І. Сікорського» тощо.

— На кафедрі функціонує одна з трьох університетських освітньо-наукових магістерських програм – «Сенсорна електроніка та лазерні технології». Наскільки активно студенти залучені до реальної наукової роботи? Якими здобутками студентів і молодих науковців Ви особливо пишаєтеся?

— Студенти ОНП «Сенсорна електроніка та лазерні технології» залучаються до реальної науково-дослідної діяльності кафедри, міжнародних наукових заходів, конференцій, конкурсів та лабораторних досліджень.

У 2023-2026 рр. здобувачі пройшли сертифіковані курси «XFELs for Beginners 2023» в рамках наукової школи «Лазери на вільних електронах для початківців – 2023» Інституту ядерної фізики ПАН (м. Краків, Польша); X Літньої школи ELISS-2025 (м. Долни-Брежани, Чехія);  он-лайн курси на платформах "Campster" та "Prometheus".  Щороку здобувачі беруть участь у роботі міжнародних наукових конференцій, літніх шкіл для молодих науковців, Всеукраїнських конкурсах студентських наукових робіт, мають публікації у наукових журналах. Здобувачі Анастасія Матузна, Даніїл Назаренко, Вадим Шевченко, Олександр Паншочний, Кирило Кабилецький та Ростислав Троян є співавторами статей у наукових виданнях, що індексуються базою даних Scopus.

Студенти ОНП «Сенсорна електроніка та лазерні технології» - не лише отримувачі освітніх послуг, а безпосередні учасники наукової діяльності кафедри.

Їхня участь охоплює повний цикл: постановка наукової задачі → опрацювання наукової літератури → планування експерименту → робота з лабораторним обладнанням → отримання та аналіз експериментальних даних → математичне моделювання → представлення результатів на конференціях → підготовка публікацій → участь у конкурсах → продовження навчання в аспірантурі.

Важливо, що ця робота починається ще зі школи. Доцент кафедри Василь Нефедченко є членом журі Всеукраїнських учнівських олімпіад з фізики, які організовує Національний центр «Мала академія наук України» під патронатом Міністерства освіти і науки України та ЮНЕСКО. У 2026 році він нагороджений подякою від МАН України за підтримку інтелектуального розвитку школярів та високий професіоналізм. Така діяльність сприяє популяризації природничих наук та зміцнює співпрацю між вищою і середньою освітою.

— Для проведення експериментальних досліджень необхідна відповідна матеріальна база. Які можливості сьогодні має кафедра?

— Науково-педагогічні працівники та здобувачі вищої освіти ОНП мають можливість використовувати в навчальному процесі сучасне наукоємне обладнання кафедри ЕЗПФ, Центру колективного користування науковим обладнанням «Матеріалознавства», який створений за безпосередньої участі Анатолія Миколайовича Чорноуса, та філії кафедри – Інституту прикладної фізики НАН України.

Це забезпечує формування у здобувачів практичних умінь, дослідницьких навичок, особистого досвіду експериментальної діяльності та здатності вирішувати професійні й науково-дослідні завдання в галузі електроніки.

Центр колективного користування науковим обладнанням «Матеріалознавства», керівником якого є доцент кафедри ЕЗПФ Олександр Пилипенко, та лабораторії кафедри містять спеціалізоване обладнання: вакуумні установки, електронні мікроскопи, спектрофотометр, мас-спектрометр, раманівський мікроспектрометр, рентгенівські дифрактометри,  газоаналізатори та інші унікальні прилади.

Таким чином, матеріальна база дозволяє поєднувати освітній процес із реальною експериментальною роботою та залучати студентів і молодих науковців до сучасних досліджень.

— Наскільки важливу роль у розвитку кафедральної науки відіграє міжнародна співпраця? Чи стають партнерства із закордонними університетами та науковими установами каталізатором нових досліджень і публікацій?

— Міжнародна співпраця для нашої кафедри має принципове значення. Понад 25 років ми підтримуємо наукові зв’язки з провідними установами Польщі, Словаччини, Німеччини, Франції, Чехії, Швейцарії та Індії – зокрема з Інститутом ядерної фізики Польської академії наук у Кракові, Університетом імені Й. Гутенберга в Майнці, Карловим університетом та Науково-дослідним центром лазерних технологій ELI.

Результатом цієї співпраці є не лише спільні дослідження та публікації. Десять випускників кафедри пройшли аспірантуру або докторантуру в закордонних університетах і наукових установах, здобули наукові ступені та продовжили кар’єру за кордоном.

Серед них – Сергій Проценко, який паралельно навчався в аспірантурі СумДУ та доктораті Інституту ядерної фізики (м.Краків, Польща). Був стипендіатом Кабінету Міністрів України, Президента України та Фонду Йожефа Міановського Польської Академії Наук. Протягом 10 років виконував обов’язки декана ЕлІТ факультету. Зараз працює в ІТ-сфері. Олена Федченко отримала  індивідуальний грант Міністерства освіти і науки України на проходження стажування в Інституті фізики університету ім. Й. Гутенберга (м. Майнц, Німеччина). Зараз працює на посаді професора Goethe Університету, м. Франкфурт, Німеччина. Максим Демиденко працює старшим науковим співробітником ETH Zürich, Швейцарія, Євген Забіла – завідувачем відділу магнітних матеріалів і наноструктур Інституту ядерної фізики Польської академії наук, Сергій Воробйов – науковий співробітник Інституту фізики Університету імені Павла Йозефа Шафарика, Словатчина.

Останніми роками міжнародна діяльність кафедри активно розширюється. Викладачі беруть участь у програмах DAAD, Erasmus+, Horizon Europe, проєктах IEEE та NATO SPS. У 2023-2026 роках викладачі брали участь у академічній мобільності в закордонних університетах: Олена Ткач – автор 3 статей у виданнях «Nature», у м. Майнц (Німеччина),  Ігор Шпетний у м. Братислава (Словаччина), Іван Бурик у м. Штутгарт (Німеччина). Ольга Пасько стажувалася в CERN у Женеві та брала участь у міжнародній школі з фізики медичних прискорювачів у м. Падуя (Італія).

Міжнародні можливості відкриті й для студентів та аспірантів. Зокрема, Анастасія Матузна після завершення освітньо-наукової магістерської програми у 2023 році продовжила навчання в аспірантурі за спеціальністю Е6 «Прикладна фізика та наноматеріали» отримала грант WPI «Pauli Ukraine Project», а Даніїл Назаренко паралельно навчався в магістратурі Карлового університету в Празі, після чого вступив до його аспірантури та працює в лабораторії фізико-математичного факультету в Лабораторії управління зріджувачем гелію.

Для нас це принципово: міжнародна співпраця не обмежується окремими проєктами чи поїздками. Вона формує середовище, у якому студенти й молоді науковці можуть здобувати міжнародний досвід, працювати з сучасними дослідницькими підходами та будувати професійні зв’язки ще під час навчання.

— Яким чином сьогодні інтегруються наукова й освітня діяльність у поєднанні з міжнародним співробітництвом?

— В умовах воєнного стану особливо актуальним стає пошук сучасних форм інтеграції наукової та освітньої діяльності для співпраці з провідними закордонними науковими установами.

Показовим прикладом є співпраця Сумського державного університету з Науково-дослідницьким центром лазерних технологій ELI ERIC у Чеській Республіці. Координую цю співпрацю від СумДУ я, а від ELI ERIC – Анна ЗИМАКОВА, випускниця магістратури кафедри ЕЗПФ 2014 року, яка захистила дисертацію доктора філософії в Інституті фізики Університету імені Й. Гутенберга в Майнці та нині працює провідною науковою співробітницею лабораторії рентгенівської спектроскопії ELI ERIC.

ELI ERIC – європейський науково-дослідницький центр, діяльність якого спрямована на розроблення та виготовлення найпотужніших у світі лазерних систем. У ньому працюють близько 350 співробітників із понад 30 країн, зокрема чотири Нобелівські лауреати.

Одним із результатів співпраці став сертифікований курс «Сучасні лазерні системи і технології», який у грудні 2023 – лютому 2024 року включав 12 лекцій науковців із Чехії, Швеції, Німеччини та США. У ньому взяли участь понад 160 студентів, аспірантів і викладачів із 10 закладів вищої освіти та 2 наукових установ України. Тематика охоплювала лазерні технології, їхнє застосування в медицині, матеріалознавстві, електроніці, космічній та військовій техніці, а також експериментальну ядерну фізику.

Викладачі кафедри ЕЗПФ зі свого боку підготували освітній відеоматеріал із методу електронної мікроскопії. А в серпні 2025 року студенти, аспіранти та викладачі долучилися до онлайн-лекції Нобелівської лауреатки з фізики 2018 року Донни Стрікленд.

Для студентів це відкриває можливості здобути практичний досвід у створенні радіаційно стійкої сенсорної електроніки, роботі з високоточними оптичними системами та застосуванні лазерних технологій у сучасній інженерії й медицині.

Окремим напрямом може стати створення спільних медіапродуктів –  статей, інтерв’ю та відеокурсів, які популяризуватимуть науку, міжнародну співпрацю та можливості для молодих дослідників.

— Яким є Ваш особистий внесок у розвиток наукової діяльності кафедри –  як дослідниці та як керівниці?

— Мій науковий шлях також безпосередньо пов’язаний із науковою школою Івана Юхимовича Проценка. У 1997 році я захистила кандидатську дисертацію, а у 2015 році – докторську, науковим керівником і консультантом яких був Іван Юхимович.

Я є співавторкою 10 навчальних посібників, 2 монографій, 3 розділів у колективних монографіях та 83 статей, які індексуються наукометричною базою Scopus. Мій індекс Гірша – 16.

Протягом 2004-2026 років я беру активну участь у виконанні держбюджетних науково-дослідних робіт та міжнародних грантів науково-технічного співробітництва з Польщею, Німеччиною та Індією. Була здобувачкою міжнародних індивідуальних грантів фонду DAAD у Німеччині та членом наукової асоціації IEEE у США.

Важливою частиною моєї роботи є підготовка наукових кадрів. Під моїм керівництвом захищено 4 кандидатські дисертації з фізико-математичних наук та 1 дисертацію доктора філософії.

Маю також неодноразові перемоги в конкурсах «Кращі науково-педагогічні працівники СумДУ», «Педагогічні інновації СумДУ», «Кращий викладач очима студентів». Нагороджена Грамотою Президії Академії наук України, Грамотою Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації та Подякою Міністерства освіти і науки України.

Але, безумовно, розвиток науки на кафедрі – це не внесок однієї людини. Це спільна робота викладачів, науковців, аспірантів і студентів, а також результат багаторічної взаємодії поколінь.

— Отже, наукова школа – це не лише збереження напрацьованих традицій, а й їхній розвиток. Які напрями сьогодні формуються на кафедрі на основі наукової спадщини професорів Проценка та Чорноуса? Хто продовжує цю традицію і яким Ви бачите її майбутнє?

— Завдяки потужному науковому потенціалу Заслужених діячів науки і техніки України Івана Юхимовича Проценка та Анатолія Миколайовича Чорноуса на кафедрі продовжуються дослідження електрофізичних і магніторезистивних властивостей багатокомпонентних та багатошарових функціональних матеріалів для сенсорної та гнучкої електроніки.

Це, з одного боку, продовження сформованих на кафедрі наукових традицій, а з іншого – їх розвиток відповідно до сучасних технологічних викликів.

Досвід професорів Проценка та Чорноуса переймають і досвідчені науковці кафедри, і аспіранти, і студенти.

Ми прагнемо, щоб наукова школа не просто зберігалася, а розвивалася. Саме тому поряд із традиційними напрямами формуються нові дослідження, пов’язані із сенсорною та гнучкою електронікою, функціональними наноматеріалами, спінтронікою та лазерними технологіями.

Для нас наступність поколінь – це не лише передача вже накопичених знань. Це можливість на їхній основі створювати нове.

І я переконана, що саме завдяки такому поєднанню досвіду, сучасних технологій, міжнародної співпраці та енергії молодих дослідників наука ще багато років поспіль залишатиметься візитівкою нашої кафедри.